удосконалення розподілу доходів між секторами національної економіки;

активізація інвестиційної політики шляхом мобілізації головно внутрішніх інвестицій та спрямування їх на реалізацію пріоритетних програм;

здійснення активної конкурентної політики держави на мікро- та макроекономічному рівні;

завершення податкової реформи та стабілізація податкового законодавства;

завершення бюджетної реформи та підвищення ефективності бюджетної політики;

зниження рівня інтенсивності антиінфляційної політики;

вирішення проблем енергетичної незалежності;

прискорений розвиток первинного і вторинного фондових ринків та їх спеціалізованих інститутів;

3.3. Відсутність чіткої стратегії розвитку країни

Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес становлення її державних інституцій і формування їх основних функцій, включаючи й економічні. Цей процес йде болісно. Продовжуються дискусії з приводу того, якою має бути економічна роль Української держави, якими шляхами держава повинна здійснювати соціальні реформи.

У свідомості багатьох домінує негативне ставлення до державної власності і державного господарювання. Ця негативна реакція на наслідки невдалого експерименту з побудовою одержавленої економіки в колишньому СРСР поширюється на економічну роль держави взагалі. Існує небезпечна ілюзія про можливість побудови саморегульованої господарської системи, більше того, про автоматизм переходу до такої системи. Як наслідок прояви руйнування соціально-економічного потенціалу, який дістався у спадок від УРСР. За цих умов у суспільстві реанімуються сили, які прагнуть повернути розвиток економіки України назад до її скомпрометованої моделі Ставровський Є. Про формування державного сектора економіки // Економіка України.- 1999.-№ 7.-с.12-19.

Справа ускладнюється тим, що, дотримуючись довгий час парадигми держави як машини класового панування, вітчизняна суспільна наука водночас фактично не досліджувала її як велике надбання цивілізації, загальносоціальний інститут. Відкинувши теорію радянської держави - наступниці держави диктатури пролетаріату, наша країна досі не має концепції держави в сучасному її розумінні. Крім того, ми не маємо теорії її функцій, у тому числі й економічних.

Реалізація економічної функції держави сьогодні в Україні має свої особливості. Історичний шлях українського народу надто довгий час не увінчувався побудовою своєї суверенної держави, внаслідок чого він багато втратив в економічному розвитку. Сьогодні відкриваються унікальні можливості змінити становище.

Українська держава повинна стати носієм прогресивної системи господарювання, головним архітектором нової національної економіки. В переломні епохи зміни одного суспільного ладу іншим (а саме таку епоху ми нині переживаємо) ця економічна функція держави відіграє особливо важливу роль.