- від перевірки документів до перевірки рішень;

- від перевірки окремих випадків до системної перевірки;

- від суцільної перевірки до вибіркової перевірки;

- від перевірки виконавця до перевірки керівника;

- від окремого контролера до виконання контролю групою;

- від перевірки події, що вже відбулася, до одночасної з подіями перевірки; - від викриття помилок до їх запобігання;

- від перевірки правильності до перевірки ефективності.

Ці аспекти неодмінно повинні бути враховані з огляду на історичні особливості та пріоритети розвитку фінансового контролю в Україні. У законодавстві України до цього часу чітко не виписано правове поле застосування категорії фінансового контролю. Скажімо, у проекті Закону України "Про фінансовий контроль" під цим терміном розуміють "контроль, що здійснюється органами державної влади та місцевого самоврядування і суб'єктами незалежного контролю за законністю та ефективністю формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян" Стефанюк І.Б. Формування системи фінансового контролю // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - №12. - С. 14..

І хоча таке тлумачення терміну "фінансовий контроль" є дискусійним, все ж важливим є правове формулювання системи фінансового контролю та її структуризація з урахуванням інтересів державної влади, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян. На сучасному етапі реформування системи державного управління важливим є поступове системне та органічне вдосконалення контрольної функції держави, зокрема, шляхом оцінки сучасного стану державного і фінансового контролю та визначення напрямів їх впровадження. З одного боку, державний контроль сприяє реалізації соціально-економічної політики держави для забезпечення дотримання законодавства у різних сферах, зокрема, у сфері формування, перерозподілу та використання фінансових ресурсів, відстеження фінансових потоків тощо. З іншого боку, як зазначає А. Анісімов, "державний контроль та фінансовий контроль не є відокремленими один від одного, або паралельно функціонуючими. Перший міститься у другому, а другий обіймає зміст першого" Анисимов А.А. Финансовый контроль в капиталистических странах. - М.: Финансы, 1966. - С. 23.. Таке твердження є логічним, оскільки в системі управління фінансовий контроль виступає функцією як державного, так недержавного сектору економіки. З цього випливає, що фінансовий контроль, який реалізується в інтересах держави через державний сектор економіки, і є державним фінансовим контролем. Таке співвідношення можна представити схематично (рис. 1).

Рис. 1. Співвідношення внутрішніх сегментів фінансового контролю.

Як бачимо, поняття "державний фінансовий контроль" вужче за змістом від поняття "фінансовий контроль". Зазначене вимагає чіткого формулювання меж державного фінансового контролю та подальшого наповнення цієї категорії конкретним змістом для уникнення невизначеності та подвійного трактування положень щодо його впровадження. За визначенням Є. Калюги, "державний фінансовий контроль - це контроль, який здійснюється з метою забезпечення фінансової політики, що реалізується державою через систему законодавчих, організаційних, адміністративних, правоохоронних та інших заходів" Калюга Є.В. Чинна система державного фінансового контролю та шляхи її реформування // Фінансовий контроль. - 2001. - №3. - С. 56-57.. У свою чергу, С. Юргелевич відмічає, що: "Державний фінансовий контроль - одна з найважливіших функцій державного управління, спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, а за наявності таких відхилень - на своєчасне вжиття відповідних коригувальних і запобіжних заходів" Юргєлєвич С.В. Система державного фінансового контролю // Фінанси України. - 2002. - №4. - С. 138..

Через механізми державного фінансового контролю реалізується контрольна функція регулювання державного сектору економіки для попередження недбалості в управлінні фінансами та підвищення довіри з боку громадськості, яка хоче знати, що суспільні ресурси витрачаються належним чином. Результати такого контролю сприяють аргументації прийняття відповідних управлінських рішень та застосування адміністративних регуляторів з метою захисту інтересів держави. Л. Овсянніков слушно підкреслює, що: "головний козир контролю - переконливий аргумент, що визнаний перевіряємими, а страчувати чи милувати - функція влади" . Овсянников Л. Контролировать не "втихаря", а гласно // Президентский контроль. - 1999. - №11. - С. 21..

Держава в особі органів державної влади є суб'єктом державного фінансового контролю. В різних обсягах та формах державний фінансовий контроль здійснюється усіма органами державного управління. При цьому державні інституції, що наділені контрольними повноваженнями і для яких фінансовий контроль є основною діяльністю, складають певну систему органів державного фінансового контролю. Зокрема, В. Мельничук наголошує, що: "Система дійового державного фінансового контролю складається з двох однаково важливих частин: внутрішнього (урядового) державного фінансового контролю (Мінфін, ГоловКРУ, Держказначейство, ДПА тощо) та зовнішнього - незалежного державного фінансового контролю та державного аудиту (Рахункова палата)" Мельничук В.Г. Незалежний державний фінансовий контроль в Україні та досвід зарубіжних країн // Фінансовий контроль. - 2002. - №2. - С. 33..

Перелічені органи є основними в оцінці ефективності діяльності державних органів, що яскраво відображається через призму фінансів. Будь-яке обмеження контролю фінансів є свідченням можливих неправомірних адміністративних рішень або зловживань. При цьому державний фінансовий контроль повинен відповідати загальним принципам, тобто повинен бути