У концепції доцільно врегулювати питання взаємовідносин і взаємодії контрольних органів, закріпити положення про те, що Рахункова палата є найвищим органом державного контролю і здійснює контроль як за доходами, так і видатками Державного бюджету України й має право на перевірки всіх державних інституцій, а Державна контрольно-ревізійна служба забезпечує періодичне проведення ревізій та перевірок, у тому числі й на прохання правоохоронних органів. Водночас контрольні функції тих чи інших структур, що здійснюють державний фінансовий контроль, повинні визначатися спеціальними законами.

Для розроблення концепції треба створити робочу групу, а після завершення роботи документ слід усебічно обговорити на спільній нараді представників контрольних органів із залученням відповідних науковців і затвердити спільним рішенням Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, а, можливо, й указом Президента. Це дасть змогу ще до підготовки та прийняття відповідного законодавчого акта зняти всі неузгодженості й непорозуміння стратегічного характеру й дістати підтримку як законодавчої, так і виконавчої гілок влади.

Виконання запропонованих заходів, поза сумнівом, дасть можливість створити цілісну й ефективну систему державного фінансового контролю, поліпшити бюджетну дисципліну, звести до мінімуму зловживання у бюджетній сфері й використанні державного майна, удосконалити управління державними фінансами і досягти стандартів демократичних країн щодо прозорості цього процесу. Нарешті, здійснені заходи прискорять інтеграцію України в європейське співтовариство.

ВИСНОВКИ

Основним призначенням державного контролю є створення на основі одержаної інформації певного підґрунтя для глибокого переосмислення та коригування процесів управління шляхом подолання відхилень з огляду на перетворення в системі управління. Цим забезпечується певний імпульс, що сприяє підвищенню ефективності діяльності управлінського апарату. У цьому контексті місією державного контролю має бути пошук недоліків і "вузьких місць" в управлінні для ефективної реалізації державної політики.

Державний контроль може бути загальним (загальної компетенції) або спеціалізованим (спеціальної компетенції). У процесі загального державного контролю здійснюється системний (у тому числі галузевий) аналіз соціально-економічних та адміністративних чинників для впровадження перспективних заходів. Підсумки такого контролю є основою для об'єктивної оцінки управління, виявлення недоліків, прорахунків та упущень керівництва державних органів та виконання державними службовцями своїх обов'язків.

Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведенні контролер оперує вартісними категоріями, що характеризують результати господарювання певного об'єкту чи системи в цілому. При цьому всі фінансові та господарські операції, які здійснюються з використанням коштів, цінних паперів, інших видів розрахунків, витрачанням або переміщенням майна, мають бути сферою застосування контролю. А держава повинна виступати гарантом захисту інтересів громадян та забезпечити належний контроль за використанням суспільних ресурсів. Необхідно сформулювати та обґрунтувати складові предмету державного фінансового контролю та об'єднати їх у єдину категорію, яку пропонується ідентифікувати як "контроль публічних фінансів і майна".

Механічне визначення державного фінансового контролю без урахування його економічної природи та місця у фінансовій системі не дає змоги здійснити якісне його реформування.

Концепція створення єдиної системи державного фінансового контролю повинна дати чітке поняття категорії державного фінансового контролю, його принципів, системи, завдань, пріоритетів, основних видів і порядку здійснення. Вважаю за доцільне встановлення обов'язкового періодичного аудиту для всіх суб'єктів підприємницької діяльності й відповідальності аудиторських фірм і безпосередньо аудиторів за об'єктивність і повноту контролю. Так само доцільно визначити правовий статус аудиторського висновку, як документа, і сферу його використання. Стрижнем цієї концепції має стати розподіл державного фінансового контролю на парламентський та урядовий. Безумовно, як законодавча, так і виконавча гілки влади повинні здійснювати контрольні функції. Це відразу зніме причини дискусії останніх років щодо визначення головного органу державного фінансового контролю, дасть можливість послідовно й концептуально удосконалюватися методологічній базі єдиної системи державного фінансового контролю.

На мою думку, проблема визначення пріоритетності того чи іншого контрольного органу надумана і насамперед виникає через брак чіткого розподілу завдань, повноважень та функцій, їхнього дублювання. Щодо цього цікавим є такий аспект. Наукова думка у фінансовій сфері та практика діяльності уже давно розподілили контроль на три головні форми: попередній, поточний і подальший. Узявши цей критерій за основу у розробленні вищезгаданої концепції, ми матимемо чітке структурування, тому що абсолютна більшість контрольних відомств має свої досить специфічні завдання, чітко визначену сферу діяльності й працює за першими двома формами контролю. Головна проблема виникає при організації подальшого контролю, у розподілі завдань і повноважень між Рахунковою палатою, Головним контрольно-ревізійним управлінням та реанімованим

Перелік використаної літератури

„Фінанси України", №9/2003

„Фінансовий контроль” №4(17), 2003

Андpійко О. Ф. Деpжавний контpоль: теоpія і пpактика: Hаук. доп. / HАH Укpаїни. Ін-т деpжави і пpава ім. В. М. Коpецького. Відділ пpобл. деpж. упp. і адм. пpава; [Відп. pед. В. Б. Авеp’янов]. — К., 1999. — 22 с.

Деpій В. А. Контpоль і pевізія: [Куpс лекцій для студ. вищ. навч. закл. III-IV pівнів акpедитації за спец. ”Облік і аудит”]. — [Бучач: МІФ], [2000]. — 54 с.

ПОЛОЖЕННЯ про Головне контрольно-ревізійне управління України

Теоpія фінансово-господаpського контpолю: Опоp. конспект лекцій для студентів екон. спец. з базової освіти / Київ. деpж. тоpг.-екон. ун-т; Уклад. О. Ю. Редько, М. О. Hиконович; Ред. К. І. Тишкевич. — К., 1999. — 70, [1] с., включ. обкл.: іл.

Теоpія фінансово-господаpського контpолю: Опоp. конспект лекцій для студентів екон. спец. з базової освіти / Київ. деpж. тоpг.-екон. ун-т; Уклад. О. Ю. Редько, М. О. Hиконович; Ред. К. І. Тишкевич. — К., 1999. — 70, [1] с., включ. обкл.: іл.