самостійно визначає структуру управління і встановлює штати з урахуванням умов і фонду оплати праці підприємства, за погодженням з органом управління призначає та звільняє своїх заступників і головного бухгалтера ;

діє без довіреності від імені підприємства, представляє його на всіх підприємствах, в установах та організаціях ;

користується правом розпорядження майном та коштами підприємства відповідно до законодавства;

укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки;

у межах своєї компетенції видає накази та інші акти, дає вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства;

вирішує інші питання, віднесені законодавством, органом управління, статутом підприємства та контрактом до компетенції керівника.

Шостий розділ статуту визначає повноваження трудового колективу казенного підприємства, які реалізуються загальними зборами (конференцією) та через їх виборні органи.

Господарська та соціальна діяльність казенного підприємства визначається в сьомому розділі статуту.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток або інший показник ефективності його діяльності, визначений органом управління. Порядок використання чистого прибутку підприємства визначається органом управління шляхом встановлення обов'язкових нормативів розподілу такого прибутку. Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є чистий прибуток, кошти, виділені в установленому порядку з державного бюджету і державних позабюджетних фондів, амортизаційні відрахування, кредити та інші надходження.

Останній восьмий розділ статуту містить порядок ліквідації та реорганізації казенного підприємства , що також передбачено Законом України “Про підприємства в Україні “ Державне підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації, за рішенням Кабінету Міністрів України може бути перетворене в казенне підприємство. Рішення про перетворення державного підприємства в казенне приймається за однієї з таких умов:

підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватись тільки державним підприємством;

головним споживачем продукції підприємства (більш як 50 відсотків) є держава;

підприємство є суб'єктом природних монополій.

Ліквідація і реорганізація казенного підприємства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства України.

Під час відомої всім перебудови та переходу до ринкової економіки стали створюватись спільні підприємства , деякі з яких ще й діють до цього часу. Їм варто приділити особливу увагу , що буде зроблено в наступній главі.

2.6. Спільне підприємство - це організаційно - правова форма підприємства, заснованого за законами України на базі об”єднання майна різних форм власності (так звана змішана форма власності). Спільні підприємства, як правило, мають форму господарських товариств, тобто є суб’єктами права колективної власності [21].

Господарськими товариствами Законом України “Про господарські товариства” визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариства є юридичними особами.

Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав. Залежно від цього є два види спільних підприємств :

а) звичайні (національні) спільні підприємства;

б) спільні підприємства з іноземними інвестиціями.

Створення та реєстрація спільного підприємства вимагають детального аналізу законодавчої бази України , чіткої уяви про головні етапи і зміст діяльності зі створення спільного підприємства. Зокрема, спільне підприємство передбачає наявність власності у спільному володінні , що управляється партнерами зі спільного підприємства. Кожен з партнерів робить свій внесок у створення підприємства , має право на отримання частки прибутку , адекватної внескові , а також на управління підприємством. Всі ризики пов’язані з діяльністю спільного підприємства , розподіляються партнерами відповідно до розміру внеску . Це означає , що партнери мають знаходити єдині , переважно компромісні рішення.

Визначення сфери діяльності майбутнього спільного підприємства передбачає глибоке вивчення можливостей підприємства , потреби в товарах , послугах на світових ринках , знання динаміки цін на сировину і матеріали , що будуть використані в процесі виробництва. З огляду на сьогоднішню економічну ситуацію в Україні найдоцільнішим видається створення лізингових спільних підприємств, які спеціалізуються на орендних операціях, або створення багатогалузевих підприємств на кшталт концернів (сировина, напівфабрикати, кінцева продукція).

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями – це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого , за наявності , становить не менше 10 відсотків.

Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Правове становище і діяльність таких підприємств крім Закону України “Про підприємства в Україні”, регулюється законами України “Про режим іноземного інвестування від 19 березня 1996 року та “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року. Так, відповідно до ст.1 Закону України “Про зовнішньо економічну діяльність” спільні підприємства - це підприємства, які базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та суб'єктів господарської діяльності інших республік Союзу РСР або іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.

Найбільший інтерес іноземних партнерів викликають , насамперед, підприємства галузей , що мають експортний потенціал, та підприємства , продукц1я яких має перспективи збуту на українському ринку. До таких галузей передусім належать: сільське господарство . переробна та харчова промисловість, виробництво меблів, виробництво будівельних матеріалів. Слід зауважити, що створення СП в агропромисловому комплексі найбільш вигідне у сфері інфраструктурного забезпечення сільськогосподарських підприємств (дистриб’юторські фірми, що постачають сільгосптехніку, насіння , хімікати) або у сфері перероблення