та дистрибуції продукції. У виробництві меблів варто орієнтуватися на використання місцевих ресурсів, на європейські ринки збуту, збільшення попиту на внутрішньому ринку. Перспективним є створення СП у виробництві будівельних матеріалів, орієнтованих на задоволення потреб у нетрадиційних видах продукції.
Водночас слід пам’ятати , що іноземний партнер цікавиться , наскільки компонентним є управл1нський персонал підприємства, що має ввійти до складу СП, мірою зацікавленості менеджерів в іноземних інвестиціях , у способах ефективного їх використання. Звідси підвищений інтерес до таких розділів бізнес-плану створюваного СП, як план маркетингових досліджень , конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та міжнародному ринках. Зрештою, інвестуються перспективні виробництва, здатні еволюціонувати від малого або середнього підприємства до масштабів великої підприємницької структури, що має дистриб’юторські мережі на ринках збуту.
Не менш важливою стає готовність працювати за західними стандартами : впроваджувати системи бухгалтерського обліку , інформаційні системи управління , аудиторської експертизи , притаманні західним фірмам. Ясна річ, це означає необхідність перебудови організаційної структури виробництва та управління , форм і методів винесення рішень, оволодіння сучасним менеджментом [22].
На підготовчому етапі важливо дати аналітичну оцінку меті створення СП , виявити майбутні переваги й ризики. Метою створення СП може виступати залучення зарубіжної технології та управлінського досвіду , заміна нераціонального імпорту продукції , залучення додаткових матеріальних та фінансових ресурсів , розвиток експортних можливостей засновника. Не менш важливим є вибір іноземного партнера : доцільно отримати вагомі дані його ділової надійності , компетентності , конкурентоспроможності та ф1нансового стану.
Етап відшукування найвигіднішого варіанту передбачає попередню обробку всіх умов реал1зації комерційного проекту з наступним аналізом альтернативних варіантів. На цій основі стає можливим попередній розрахунок потреб у фінансовому й технологічному внесках зарубіжного партнера, що відображає узгодження і взаємо доповнення сторін. Після цього доцільно розробити проекти засновницьких документів – засновницького договору та статуту спільного підприємства.
За проведення попередніх переговорів допускається паралельне ведення переговорів із різними партнерами , що відображає світову практику. Коло питань , що виносяться на переговори , може бути різним : предмет діяльності, цілі й завдання майбутнього спільного підприємства, форма власност1 , організаційна структура управління , основні принципи співробітництва партнерів. Але вже на цьому етапі дуже важливо дотримуватись норм ділових документів, оперативно вирішувати конкретні питання , тобто необхідна максимальна готовність до діяльності.
Початок зовнішньоекономічної діяльності характеризується підвищеним ступенем ризику. Крім упевненості в партнері , у його ділових якостях , необхідно визначити фінансову готовність для початку спільної діяльності. Своєю чергою, це може викликати необхідність власної поглибленої підготовки: налаштованість використовувати розрахунковий валютний рахунок, наявність резервного фонду , уточнення термінів платежів тощо. Фінансування попередньої розробки проектів СП відбувається на власний ризик ініціатора створення підприємства, а витрати на розроблення проектної документації, організацію проведення переговорів навіть після офіційного створення спільного підприємства не компенсуються.
Після розроблення проектів засновницького договору і статуту СП відбувається їх затвердження в такому порядку:
оформлення юридичного статусу СП та його реєстрація як юридичної особи. Попередніми умовами державної реєстрації можуть бути підготовані висновки експертизи в частині дотримання підприємством санітарно-гігієнічних та екологічних вимог.
Державна реєстрація означає, що СП набуло статусу юридичної особи , але аж ніяк не те, що всі організаційні та фінансові питання на цьому завершено. Практика свідчить, що й після юридичного оформлення триває організаційна побудова підприємства, створюються необхідні умови для повноцінного функціонування СП як самостійного суб’єкта господарювання. До таких питань може бути віднесене остаточне формування органів управління підприємства, встановлення процедури роботи і взаємодії структурних підрозділів , розроблення й затвердження необхідних внутрішніх організаційних регламентів тощо.
Під час оформлення юридичного статусу партнери зі спільного бізнесу домовляються про порядок і термін складання й розгляду засновницьких документів. Слід зазначити, що підписання учасниками засновницького договору – це акт затвердження спільного рішення про створення СП. Після його підписання всі попередні переговори й домовленості , що не знайшли відображення в засновницькому договорі , вважаються такими , що втратили силу. Затвердження засновниками СП його статусу може відбуватись або одночасно , або після підписання засновницького договору;
формування статутного фонду як основи майна С П відбувається внесенням вкладів учасників спільного підприємництва і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а в разі необхідності – за рахунок додаткових вкладів.
Формуючи статутний фонд СП можуть вкладати :
всі види майна – будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності ;
грошові кошти у валютах країн місцезнаходження та у вільно конвертованій валюті ;
всі види майнових прав на користування землею та іншими природними ресурсами, речовими об’єктами;
права на використання винаходів, “ноу-хау”, інших об’єктів інтелектуальної власності ;
інші права , що не належать до майнових але мають товарну форму тощо.
Терміни , величина, порядок внесення та оцінки вкладів кожного учасника до статутного фонду фіксуються в засновницьких документах СП.
Вартість майна, що вноситься до статутного фонду, визначається за цінами міжнародних ринків, а в разі відсутності інформації – за домовленістю учасників [23].
На завершальному етапі відбувається складання протоколу про наміри сторін і техніко-економічне обґрунтування СП , де конкретизуються обов’язки сторін і попередні домовленості.
У процесі підготовки техніко-економічного обґрунтування головна увага приділяється оцінці економічної ефективності створення спільного підприємства в цілому та ефективності участі в СП кожної із сторін. Техніко-економічне обґрунтування містить розрахунки валютного фонду СП , його виробничої програми, собівартості продукції, економічної вигоди для самого спільного підприємства.
Реєстрація СП має ту особливість, що дане підприємство виступає не тільки звичайним суб’єктом підприємницької діяльності, а