відповідальності товариства як суб’єкта господарського права (юридичної особи) якимись певними розмірами майна або грошових коштів ( наприклад , лише розміром статутного фонду). Насправді йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства , які несуть її ризик у межах своїх вкладів до статутного фонду. Установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено , що учасники які не повністю внесли вклади , відповідають за зобов’язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд , розмір якого має становити не менше суми , еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам , виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати , діючої на момент створення товариства.
Однією з особливостей змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю є те , що вони , крім відомостей , загальних для всіх видів господарських товариств , повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників , розмір , склад та порядок внесення ними вкладів.
До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести не менше 30 відсотків зазначеного в установчих документах вкладу , що підтверджується документами , виданими банківською установою.
Учасник зобов’язаний повністю внести свій вклад не пізніше одного року після реєстрації товариства.
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину ) одному чи кільком учасникам цього товариства , а якщо інше не передбачено установчими документами , то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника , який її відступив , пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства або в іншому , погодженому між ними розмірі.
У разі передачі частки ( її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав і обов’язків , що належали учаснику , який відступив її повністю або частково.
Частку учасника товариства (після повного внесення ним вкладу ) може придбати саме товариство , яке протягом одного року зобов’язане передати її іншим учасникам або третім особам.
Будь-який з учасників має право вийти з товариства зі сплатою його вартості частини майна товариства , пропорційно його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників , що складаються з учасників або призначених ними представників. Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше як два рази на рік , якщо інше не передбачене установчими документами. Такі збори вважаються повноважними , якщо на них присутні учасники ( представники учасників ) , які володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів , а з питань , що потребують одностайності – всі учасники.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюються виконавчий орган : колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи , які не є учасниками товариства.
Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства , за винятком тих , що входять до виключної компетенції зборів учасників , її повноваження при цьому визначено ст. 62 Закону України “ Про господарські товариства” та установчими документами товариства.
Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія , що утворюється зборами учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб. Її діяльність регламентовано ст.63 Закону України “ Про господарські товариства”.
Правовий статус , аналогічний статусу товариства з обмеженою відповідальністю , має товариство з додатковою відповідальністю. Особливість його (і головна відмінність від товариства з обмеженою відповідальністю) полягає в тому , що учасники товариства з додатковою відповідальністю відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду , а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.
Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
Повним товариством згідно зі ст. 66 Закону України “ Про господарські товариства” визнається таке товариство , всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.
Повне товариство створюється і діє на підставі установчого договору (статуту цей вид товариства не має). Крім загальних вимог щодо змісту установчих документів господарських товариств , установчий договір про повне товариство повинен визначати розмір частки кожного з учасників , розмір , склад та порядок внесення вкладів , форму участі у справах товариства. Такі вимоги випливають із особливого характеру товариства , зокрема з ведення його справ , яке здійснюється за загальною згодою всіх учасників.
Ведення справ товариства може здійснюватись або всіма учасниками , або одним чи кількома з них , які виступають від імені товариства. Учасники , яким було доручено ведення справ повного товариства , зобов’язані надавати решті учасників на їхню вимогу повну інформацію про дії , виконувані від імені та в інтересах товариства.
Учасник повного товариства має право передати свою частку або її частину іншим учасникам товариства або третім особам тільки за згодою всіх учасників. З передачею частки (її частини) третій особі до останньої переходять всі права та обов’язки , що належали учаснику , який вибув.
Оскільки всі учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю , вони не мають права від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди , однорідні з цілями діяльності товариства