власності) відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників. За цим критерієм розрізняють малі ,середні та великі підприємства. Саме малим підприємствам ми і приділимо увагу у наступній главі.
2.9. Малі підприємства.
Ст.2 Закону України “Про підприємства в Україні “ визначає, що відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств.
До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:
у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;
в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;
у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;
у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;
у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік [31].
Особливості створення і діяльності малих підприємств встановлюються чинним законодавством України. Особливості правового становища малих підприємств , крім спеціальних статей Закону України “Про підприємства в Україні”, врегульовані ще постановою Ради міністрів УРСР “Про заходи щодо створення і розвитку малих підприємств” від 22 вересня 1990 року в редакції від 19 жовтня 1991 року та інші.
Малі підприємства виділено в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг , переваг тощо.
З юридичного боку , важливим є те, що особливості їх створення і діяльності встановлюються як загальним законодавством України про підприємства , так і спеціальним законодавством України про підприємства цієї категорії.
У республіці можуть діяти інші види та категорії підприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України. В ст.28 Закону України “Про підприємства в Україні” зазначається, що держава стимулює розвиток малих підприємств України: надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств та інше.
Проблемами розвитку малих підприємств в Україні є те , що в другій половині 90-х років склалася ситуація , коли малі підприємства фактично функціонують самотужки. Відмінені пільги в оподаткуванні малих підприємств. Отримати банківський кредит зараз фактично неможливо через його обмеженість і жорсткі умови банків при їх наданні. Гарантуючи вільний доступ до ресурсів , законодавча база не сприяє у їх придбанні малими підприємствами. Тому значна частина з них або не працює , або стала банкрутами.
В умовах жорсткої конкуренції , в яку потрапили малі підприємства і яка є причиною їх банкрутства , держава в першу чергу повинна була б подбати про їх виживання. Доцільно було б створити сприятливі умови для розвитку малого бізнесу : можливості для закордонних інвестицій , забезпечення пільг в оподаткуванні тощо. Це б прискорило вихід України з економічної кризи так як малі підприємства більш мобільні і швидше можуть пристосуватись до умов ринку.
Відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування , облік та звітність суб’єктів малого підприємництва “ (01.01.1999 р.) для суб’єктів малого підприємництва вводиться спрощена система оподаткування , обліку та звітності. Вона передбачається насамперед для таких суб’єктів малого підприємництва : фізичних осіб , які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і кількість осіб , які перебувають у трудових відносинах з ними , включаючи членів їх сімей , за рік не перевищує 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів , робіт , послуг ) не перевищує 500 тис. грн.; юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно - правової форми та форми власності , в яких за рік середньо облікова чисельність не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів , робіт , послуг) не перевищує 1 млн. грн.
За організації бізнесу найбільший інтерес викликають саме малі підприємства. І це цілком природно : адже за дестабілізації економіки , обмеження фінансових ресурсів саме ці підприємства мають кращі стартові можливості. Цьому сприяють швидкий обіг ресурсів , особливі способи поєднання власності та управління , оперативність у винесенні рішень , високий динамізм розвитку.
Слід зазначити , що малі підприємства можуть засновуватись і функціонувати і як відокремлені повністю самостійні суб’єкти господарювання , і у взаємодії з великими й середніми підприємствами , або бути втягненими у так звані корпоративні мережі[32 ].
Для того щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції , підприємства прагнуть об’єднуватись у промислові , промислово - фінансові та інші групи , які отримали назву об”єднання підприємств.
2.10. Об’єднання підприємств.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про підприємства в Україні “ підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо інше не передбачено законодавством України.
Підприємства можуть об'єднуватись в:
асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників ;
корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;
консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;
концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців. Головна мета такого об”єднання полягає в тому , що фірми прагнуть вистояти в умовах нерівномірного розвитку економіки , проникають у нові для себе галузі й сфери , розширяють асортимент товарів і послуг , поступово перетворюються