такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним

становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Реорганізація підприємства, яка може призвести до

екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

Підприємство ліквідується також у випадках:

визнання його банкрутом;

якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, встановлених законодавством, і в передбачений рішенням строк не забезпечено додержання цих умов або не змінено вид діяльності ;

якщо рішенням суду будуть визнані недійсними установчі документи і рішення про створення підприємства;

на інших підставах, передбачених законодавчими актами України[38].

4.2.Умови ліквідації і реорганізації підприємства.

Закон передбачає дві правові форми припинення діяльності підприємства: ліквідацію і реорганізацію (ст.34 Закону України “Про підприємства в Україні”).У випадку ліквідації підприємство припиняється як суб’єкт права без правонаступництва. Відповідно до чинного законодавства загальна процедура ліквідації підприємства за рішенням власника складається з таких дій :

прийняття рішення про ліквідацію відповідно до вимог чинного законодавства і установчих документів ;

створення ліквідаційної комісії (ст.20 Закону України “Про господарські товариства”, ст.35 Закону України “Про підприємства в Україні”);

розміщення в офіційній пресі за місцем знаходження підприємства повідомлення про намір підприємства ліквідуватись , порядок і терміни заявлення кредиторами своїх претензій ( не менше двох місяців з моменту публікації);

виявлення кредиторів і проведення з ними розрахунків за рахунок наявного майна ( в першу чергу – заборгованість перед бюджетами і відшкодування шкоди , заподіяної природному середовищу);

розрахунки з власниками за рахунок решти майна ;

складання ліквідаційного балансу з обов’язковим висновком аудиторів (висновок не потрібен структурам , що не займаються підприємницькою діяльністю);

повідомлення за встановленою формою по намір ліквідуватись до ДПІ , де зареєстроване підприємство ;

перевірка підприємства податковими органами і видача довідки про відсутність податкової заборгованості ;

повідомлення про ліквідацію до Пенсійного Фонду і проведення ним документальної перевірки ;

складання Пенсійним Фондом акта перевірки , що є основою для остаточних розрахунків ;

аналогічні дії по відношенню до Фонду зайнятості , Фонду соціального страхування і до деяких інших фондів з проведенням відповідних перевірок і складанням актів , що є підставою для остаточних розрахунків ;

закриття розрахункових рахунків у банках – до зняття з податкового обліку ;

здача печаток і штампів до органів МВС з отриманням відповідної довідки;

подання заяви до органу державної реєстрації про виключення з Державного реєстру. На підставі п.4 ст.34 Закону України “Про підприємства в Україні” підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення з Державного реєстру України ” [39].

Згідно з п. 1 ст.34 Закону України “Про підприємства в Україні” приймати рішення про ліквідацію підприємства можуть такі особи :

Втім , зустрічаються випадки , коли рішення про ліквідацію , про створення ліквідаційної комісії приймаються директором , головою правління або іншими особами , що не є власниками підприємства. У випадку наявності податкової чи цивільно – правової заборгованості , яку не можливо погасити за рахунок наявного у підприємства майна , це може стати перешкодою для ліквідації у вищенаведеному порядку.

Ліквідація підприємства являє собою складну і тривалу процедуру , здійснити яку в рамках нинішнього правового поля досить складно. Складність полягає не тільки у самій ліквідації підприємства , але й у неурегульованості на законодавчому рівні деяких важливих процедурних питань щодо порядку формування ліквідаційної комісії.

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого підприємства одного або більше нових підприємств як суб’єктів права.

Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів

Підприємство ліквідується також у випадках:

При реорганізації і ліквідації підприємства вивільнюваним працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.

Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства.[40]

У разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах