Відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції

Джерелами формування майна підприємства є:

грошові та матеріальні внески засновників;

доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

надходження від роздержавлення і приватизації власності;

придбання майна іншого підприємства, організації;

безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

Підприємству надається право, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, за винятком тих, які відповідно до законодавчих актів України не можуть бути в їх власності. Безоплатна передача і надання підприємствами матеріальних цінностей громадянам здійснюються з дозволу власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених законодавством України.

Підприємство , як цілісний майновий комплекс може бути предметом іпотеки. При цьому встановлено , що якщо інше не передбачено законом або договором , іпотека підприємства поширюється на все майно , відображене в балансі підприємства [4]. Підприємство як майно включає в себе не просто розрізнені речі , а одну складну сукупність речей , тобто приміщення , земельні ділянки , майнові права , боргові зобов’язання , крім виключних (невідчужуваних ) особистих немайнових прав юридичної особи. У новоприйнятому , але ще неопублікованому в офіційних джерелах Цивільному кодексі підприємство визнається нерухомістю [5].

Як господарюючий суб’єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня його державної реєстрації.

Державна реєстрація підприємства є обов’язковою юридичною дією при їх створенні. Вона встановлена ст.6 Закону України “ Про підприємства в Україні “ та ст.8 Закону України “ Про підприємництво “ від 07 лютого 1991р.[6]. Ці статті визначають державні органи , на які покладено реєстрацію підприємств ( органи державної реєстрації ), а також загальні умови і порядок реєстрації. Детальніше вони визначаються Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 .

Реєстрація підприємств є процесуально – правовою дією , внаслідок якої підприємства включаються до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Днем включення визначено день реєстрації підприємства. зазначена дія має за мету надати підприємству формально – юридичних ознак суб’єкта права , згідно з якими воно починає функціонувати у господарсько-правовому обігу як загальновідома для третіх осіб і органів держави юридична особа. Детальніше ми зупинимось на порядку реєстрації підприємств в третьому розділі.

Розглянувши загальні ознаки підприємств можна перейти до їх основних організаційно – правових форм , про що і піде мова в другому розділі , який присвячений поняттю та видам організаційно – правових форм підприємств та проблемам їх діяльності.

Розділ 2. Організаційно – правові форми підприємств.

2.1. Законодавство України про підприємства оперує такими поняттями, як організаційно-правові форми , види і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками.

Організаційно - правова форма – це передбачена або санкціонована правом організаційна структура , в якій діє суб’єкт господарського права. Це або одна з форм підприємства, або установа (наприклад міністерство), або організація (наприклад об”єднання громадян, яке є учасником господарських відносин). За загальним правилом, порядок створення, діяльності , реорганізації та ліквідації окремих організаційно - правових форм суб’єктів господарського права визначається законодавством України (підприємства, об”єднання підприємств, міністерства тощо). Крім того підприємець має право вибору організаційно – правової форми свого підприємства. Це може бути одна з передбачених законодавством форм , або навіть запозичена з-за кордону. У цьому разі підприємець повинен керуватись Законом України “Про підприємництво” та своїм статутом.

Організаційно - правова форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності , визначених Конституцією України і Законом України “Про власність”, та способів розмежування у підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні в законодавстві, тобто в Законі України ”Про підприємства в Україні” і спеціальних законах , особливостей правового становища підприємств окремих видів.

Загалом організаційно - правова форма і вид визначають суб’єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприємства. З точки зору організаційної форми ст.2 Закону України “Про підприємства в Україні”