майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.
При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.
При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства , яке починає функціонувати як самостійний суб’єкт господарської діяльності.
Таким чином на підставі викладеного можна зробити наступні висновки :
1.Підприємство – це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції , роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов’язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках. Кожне підприємство має свою організаційно - правову форму, яка визначається Конституцією України, Законом України “Про власність”, Законом України “Про підприємства в Україні”, Законом України “Про господарські товариства” та іншими спеціальними законами, які регулюють особливості правового становища підприємств окремих видів.
Найбільш значущими ознаками , що відрізняють якусь одну організаційно – правову форму від інших доцільно вважати :
кількість учасників створюваного господарського суб’єкта ( об”єднання ) ;
хто є власником використаного капіталу ;
джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності ;
межі майнової (матеріальної ) відповідальності ;
спосіб розподілу прибутку і збитків ;
форма управління суб’єктами господарювання.
Вибір організаційно – правової форми підприємства залежить від багатьох чинників :
відповідальність ( необмежена , обмежена , необмежена генерального партнера і обмежена молодшого партнера ) ;
оподаткування ;
потреба у фінансових коштах ( власних , позичкових);
передбачувана тривалість існування фірми , підприємства , господарського товариства ;
можливість зміни власника.
Основними організаційно – правовими формами визнаються : приватне підприємство , засноване на приватній власності особи , колективне підприємство , засноване на власності трудового колективу , державне підприємство , засноване на власності держави в тому числі і казенне підприємство , спільне підприємство , в тому числі і з іноземними інвестиціями. Законодавство України не передбачає чіткого переліку всіх організаційно – правових форм підприємств , тому в Україні діє багато видів організаційно – правових форм підприємств і підприємництва , в тому числі продовжують діяти і інші види підприємств , які були створені до прийняття чинного законодавства , такі як індивідуальні , сімейні.
Державне підприємство можна визначити як самостійний господарюючий статутний суб’єкт з правами юридичної особи , який створений уповноваженим державним органом , заснований на державній власності та володіє закріпленим за ним державним майном на праві повного господарського відання ( за казенним підприємством – на праві оперативного управління ) , здійснює виробничу , науково – дослідницьку та комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Приватне підприємство – це організаційно – правова форма підприємства , заснованого на власності фізичної особи , де власник водночас є і підприємцем , а володіння і управління майном не розмежовується.
БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ
1.Конституція України.
2.Відомості Верховної Ради України – 1991 - № 24
3. Право України - №9 – 2000 – с.40
4. Підприємництво , господарство , право. - №1 – 2000 – с.27.
5. Вказаний автор – с.27
6.Відомості Верховної Ради УРСР – 1991 - №14 ст. 168
7. Щербина В.С. Господарське право : Навчальний посібник : Київ – 2001 – с.66
8. Статут приватної фірми “ Алекс - Продінвест “.
9.Вказаний статут .
10. ВВР – 1991 - №20.
11.Право України – 1997 - № 2 – с. 9.
12. Вказана стаття – с.9.
13. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права ( по изданию 1914 г.) – М., - 1999 – с.70 –71.
14.СУ РСФСР – 1920 - № 93 ст.512.
15. СУ РСФСР – 1921 - № 63 – ст.462.
16.Дзера Право власності України – с.272.
17.Щербина В.С. Господарське Право – с.67.
18. Офіційний вісник України – 1998 - №24.
19. ОВУ – 1998 - №30.
20. ОВУ – 1998 - №26 .
21. Щербина В.С. Господарське Право : Практикум – Київ – 2001 – с.68.
22. Сизоненко В. Підприємництво : Підручник – Київ – 1999 – с.122.
23.Вказаний автор – с.124.
24. Щербина В.С. вказана праця – с.68.
25. Економіка , фінанси , право – 2000 - №2 – с.11.
26.Економіка , фінанси , право – вказаний номер – с.12.
27.Економіка , фінанси , право – вказаний номер – с.13.
28. Відомості ВРУ – 1991 - № 49.
29.Відомості ВРУ – 1991 - № 49.
30.Відомості ВРУ – 1991 - №49.
31.Карлін М.І. Правові основи підприємництва : Навчальний посібник – Київ – 2000 – с.18.
32. Карлін М.І. вказана праця – с.20.
33.Відомості ВРУ –1991 - №24.
34.Відомості ВРУ – 1998 - №45.
35.Відомості ВР УРСР – 1991 - №14.
36.Щербина В.С. вказана праця – с. 74
37. Щербина В.С. вказана праця – с.76.
38. Відомості ВРУ – 1991 - № 24.
39.Юридичний вісник – 2000 - № 18-19 – с.7.
40. Вісник Господарського Суду – 2001 - №10.