2.3.Колективне підприємство ( точніше його можна було б назвати “підприємство колективної власності”) – це організаційно - правова форма підприємства, заснованого на власності трудового колективу підприємства.

Визначення колективне означає, що підприємство належить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб’єкт права колективної власності. Правосуб’єктність власника (у даному разі колективу або групи власників, організованих у колективне підприємство з правами юридичної особи) реалізується через юридичну особу – підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту ( статті 6,20, 21 Закону України “Про власність”) [10]. Це вид недержавної юридичної особи. Право колективної власності у колективному підприємстві безпосередньо здійснюють його органи управління – вищий орган управління (загальні збори або конференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки воно діє, - це об’єкт права власності відповідної юридичної особи. Його засновники та учасники є власниками часток (паїв, вкладів) у майні підприємства.

Як викладено у статті “Трансформування відносин власності” сам по собі колектив, який би він не був – трудовий чи якийсь інший неспроможний виступати суб’єктом правовідносин власності. Він як суб’єкт є аморфним , без єдиної волі та єдиного інтересу , без стану присвоєння , що тільки й може характеризувати право власності. Участь в управлінні господарським товариством , колективним підприємством , кооперативом тощо – це ще не присвоєння , це – виконання управлінських функцій щодо певної організаційно-правової форми , для якої тільки при одержанні статусу юридичної особи стає можливим набуття права власності. Лише юридична особа може здійснювати правомочності володіння, користування та розпорядження майном, отже, тільки юридична особа і є суб’єктом права власності [11].

Інакше визначає поняття колективного підприємства Закон України “Про власність”, згідно з яким видів колективних підприємств стільки ж, скільки суб’єктів права колективної власності названо в ст.20 Закону України “Про власність: колективні підприємства (наприклад , підприємство, приватизоване трудовим колективом державного підприємства і не перетворене на інший вид ; колективне сільськогосподарське підприємство); акціонерне або інше статутне господарське товариство (ст.25,26 Закону України “Про власність”) виробничий кооператив (ст.24 Закону); підприємство, яке засноване на власності об”єднання громадян (наприклад профспілкове – ст.28 Закону); підприємство релігійної організації (ст.29 Закону); підприємство, створене господарським об’єднанням (ст.27 Закону).

Специфічним видом колективного підприємства є також орендне підприємство (ст.22 Закону України “Про власність”).

Наступною і самою вагомою на сьогодні організаційно – правовою формою підприємств є державне підприємство , адже державна власність на сьогодні залишається самою важливою і основною формою власності в Україні. Про це і піде мова в наступній главі.

2.4.Державне підприємство - являє собою організаційно - правову форму підприємства, заснованого на державній власності. Визначення державне вказує, що дане підприємство має особливості правового становища порівняно з недержавними підприємствами. Ці особливості обумовлені способом відмежування функцій власника від функцій управління майном у державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об’єктом права державної власності. Підприємству як суб’єктові права це майно належить на праві повного господарського відання. Це право вужче ніж право власності. Обсяг його залежить від цільового призначення відповідного майна.

Відповідно до ст.37 Закону України “Про власність” майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Але тут постає питання як бути з такими підприємствами , хто тут є власником ? З огляду на закон , власником у державному підприємстві як організаційно - правовій формі ринкових відносин є держава , саме ж підприємство діє щодо закріпленого за ним майна на засадах повного господарського відання. Хоча в Законі “Про власність” вказується , що , здійснюючи право повного господарського відання , підприємство володіє , користується та розпоряджається закріпленим за ним майном , вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства, проте Законом “ Про підприємства в Україні” встановлено ряд обмежень щодо правомочності розпорядження вказаним майном і це зрозуміло: адже підприємство лише “відає” майном , а не є його власником. Чи доцільно це? Жодна правова система передових західноєвропейських чи американських країн не знає такого поняття як “право повного господарського відання чи “права оперативного управління” . Ці поняття виробилися в юридичній науці і дістали втілення в законодавстві в той час, коли необхідно було пристосовувати адміністративну командно-розподільчу систему господарювання в економіці Радянського Союзу як єдиного народногосподарського комплексу до куцої подоби ринкових відносин. Тоді вони годилися , оскільки були притаманні не юридичній – власнику , а квазіюридичній особі , за спиною якої існував інший , могутній власник – держава , яка через цілу систему органів управління народним господарством все збирала до купи і все ж і розподіляла. Про ринкові відносини, самостійність підприємств не було й мови.

Тепер економіка змінилася і процес змін швидко триває . Та держава , де плекалося “повне господарське відання” і “оперативне управління” , канула в Лету. Отже , потрібно відповідно змінити і статус державних підприємств – юридичних осіб , яким передано державне майно, і зробити їх справжніми власниками , як цього й вимагає становище юридичної