особи в цивільному обігу, оскільки однією з суттєвих ознак юридичної особи є наявність відокремленого майна. Новий Цивільний Кодекс України знаходить вирішення цього питання в тому, що юридичні особи – державні підприємства відносяться ним до юридичних осіб публічного права ( в той час як господарські товариства належать до юридичних осіб приватного права і як такі є власниками закріпленого за ними майна, а також діють в ринковому обігу як власники. Держава до правомочностей володіння , користування і розпорядження майном, переданим державним підприємствам – юридичним особам, не має відношення. З нею стосунки державних підприємств будуються на інших засадах – на засадах управління, тобто на публічно-правових засадах , а щодо належності майна, то вона має бути чітко визначеною – майно належить підприємствам. Які ж функції держави щодо управління підприємством ? Вони можуть бути різними – залежно від того, публічний чи напівпублічний характер має підприємство. Це й призначення й звільнення керівника підприємства , реорганізація чи ліквідація підприємства, кредитування , надання чи позбавлення тих або інших пільг залежно від успіху виконання підприємством цілей , для яких воно було створено, тощо. На мою думку все це повинно стати предметом нового закону , а не Закону “Про власність” і не Цивільного кодексу, де йдеться про володіння користування і розпорядження власністю , а ці функції має здійснювати лише державне підприємство – юридична особа так, як і юридична особа приватного права. [12].
У разі прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності.
Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності, за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника і згоди кредиторів.
Державні підприємства як суб’єкти однієї форми власності (організаційної форми) поділяються на види : а)державні підприємства засновані на державній власності; б)державні підприємства , засновані на республіканській ( Автономної республіки Крим) власності; в) казенні підприємства. Усі ці підприємства – державні юридичні особи.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року “Про управління майном , що знаходиться у загальнодержавній власності “ здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України , покладені на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади установ, організацій. Вони відповідно до покладених на них повноважень:
1) приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності ;
2) затверджують статути (положення) підприємств, контролюють їх дотримання та приймають рішення у зв'язку з порушенням статутів (положень);
3) укладають і розривають контракти з керівниками підприємств, тому що наймання керівника підприємства, що є у загальнодержавній власності, здійснюється шляхом укладання з ним контракту.
4) здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна. Підприємствам, що є у загальнодержавній власності, заборонено передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.
5) Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів органи державної виконавчої влади також дають згоду Фондові державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю;
6) готують разом з відповідними місцевими Радами народних депутатів висновки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розмежування державного майна між загальнодержавною, республіканською (Республіки Крим) і комунальною власністю;
7) беруть участь у підготовці та укладанні міжнародних договорів України з питань загальнодержавної власності.
Про те , їм заборонено пряме втручання в господарську діяльність підприємств, що є у загальнодержавній власності.
Контроль за дотриманням міністерствами та іншими підвідомчими Кабінету Міністрів органами державної виконавчої влади, встановленого порядку управління загальнодержавним майном здійснює Міністерство Економіки України, яке у разі виявлення порушень вносить пропозиції на розгляд відповідних державних органів, а також розробляє загальні принципи (порядок) , методичні матеріали, пов’язані з управлінням загальнодержавним майном.
Якою б важливою не була діяльність Кабінету Міністрів України , інших органів державної виконавчої влади у сфері управління державної власності , однак у її функції не входить використання майна в процесі виробництва, створення нових матеріальних благ, їх реалізація тощо. Для цього уповноважені органи виконавчої влади утворюють державні підприємства, за якими законодавець закріплює майно на праві повного господарського відання.
З юридичної точки зору повне господарське відання і оперативне управління є правовими формами реалізації , як правило , права державної власності спеціально створеними суб’єктами різних організаційно – правових форм , які у встановленому порядку набувають статусу юридичних осіб.
Державні підприємства , наділені правом повного господарського відання , отримують певну сукупність прав та обов’язків , яка дає змогу їм здійснювати функції власники. При цьому власником майна державних підприємств залишиться держава. Тому людство активно вело пошук оптимальних правових форм , які б гармонійно забезпечували інтереси як власників, так і господарюючих суб’єктів не власників.
Щодо здійснення права державної власності , в багатьох зарубіжних країнах сформувалося три основні організаційно – правові форми державних підприємств:
відомчі (казенні) підприємства ,
публічні корпорації
державні компанії.
Казенні підприємства не мають статусу юридичної особи ,