Аналіз положень , викладених у ст.37 Закону України “Про власність” , дає змогу виявити в них внутрішню суперечність. Безперечно , в п.1 ст.37 державне майно закріплюється за державним підприємством на праві повного господарського відання як за юридичною особою (суб’єктом права ). Однак у пунктах 2 і 3 ст.37 в одному випадку термін “державне підприємство” вживається у значенні об’єкта права (коли йдеться про право передачі підприємства в оренду), в іншому – у значенні суб’єкта права (в частині тексту норми про право трудового колективу вимагати перетворення державного підприємства на інше підприємство , засноване на колективній власності). Допущену в даному разі юридичну помилку можна досить легко усунути доповнивши зазначені норми терміном “майно державного підприємства”. Тобто трудовому колективу у вищезазначених випадках має бути надано право вимагати передачі в оренду майна державного підприємства , а не самого державного підприємства , як це має місце в чинному Законі України “Про власність”.

Разом з тим необхідно зазначити , що внесенням таких змін не можна повністю вирішити проблему двоаспектного розуміння терміна “державне підприємство” , оскільки подібну юридичну суперечність допущено і інших законодавчих актах. Так , у Законі України “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” в одних випадках йдеться про приватизацію невеликих державних підприємств (статті 1,2 та ін.). Крім того , вирішення цієї проблеми ускладнюється можливою неоднозначністю тлумачення терміна “підприємство” взагалі. За законодавством радянського періоду , основним різновидом підприємств були державні підприємства , що займалися , як правило , виробничою діяльністю і мали закріплене на праві оперативного управління державне майно , не подільне на частки (унітарне підприємство). Однак у Законі України “Про підприємства в Україні” поняттям “підприємство” охоплено різноманітні види господарюючих суб’єктів зі статусом юридичної особи.

У статті 1 Закону України “Про підприємства в Україні “ підприємство визначено як “самостійний господарюючий статутний суб’єкт , який має права юридичної особи та здійснює науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)”.

Особливим видом підприємства, заснованого на державній власності, є казенне підприємство , на характеристиці якого ми зупинимось у наступній главі.

2.5. Казенне підприємство.

Майно, що є у державній власності і закріплене за казенним підприємством, належить йому не на праві повного господарського відання , а на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, казенне підприємство володіє і користується зазначеним майном [17]. Відповідно до вище згадуваного Закону України “Про підприємства в Україні” управління казенним підприємством здійснюють органи, уповноважені управляти відповідним державним майном. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.

Майно, що є у державній власності і закріплене за казенним підприємством, належить йому на праві оперативного управління

Здійснюючи право оперативного управління, казенне підприємство володіє та користується зазначеним майном.

Казенне підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є у державній власності і належить до основних фондів підприємства, лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Особливості розпорядження іншим майном казенного підприємства визначаються у його статуті

Органами управління казенними підприємствами є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Казенне підприємство діє на підставі статуту, який затверджується органом, уповноваженим управляти державним майном, та розробляється на основі Типового статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Статут казенного підприємства, крім положень, передбачених статтею 9 Закону України “Про підприємства в Україні”, встановлює:

обов'язкову звітність казенного підприємства за формою, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

відповідальність керівника казенного підприємства за результати господарської діяльності підприємства. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. При недостатності у казенного підприємства таких коштів та майна відповідальність за його зобов'язаннями несе власник. Казенні підприємства мають право вступати до асоціацій, консорціумів, концернів та інших об'єднань підприємств лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Важливе значення для правового регулювання діяльності казенних підприємств мають постанови Кабінету Міністрів України “Про перетворення державних підприємств у казенні” від 30 червня 1998 року № 987[18] , якою визначено перелік державних підприємств, які не підлягають приватизації що мають бути перетворені на казенні без зміни їх належності до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. ; “Про деякі питання управління казенними підприємствами від 22 липня 1998 року № 1129 [19] , якою зокрема, затверджено Положення про складання плану розвитку казенного підприємства та Положення про складання фінансового плану казенного підприємства. Фінансовий план казенного підприємства є балансом його доходів і витрат, складається на рік з поквартальною розбивкою та складається з трьох розділів : доходи та надходження , витрати і відрахування , витрати пов’язані із внесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів. В цих розділах відображаються результати господарської діяльності підприємства , його взаємовідносин з бюджетом , банками , іншими суб’єктами господарської діяльності, а також трудовим колективом. Ступінь деталізації показників фінансового плану казенне підприємство визначає самостійно за погодженням з органом управління. До фінансового плану додаються розрахунки прибутку (доходу) , амортизаційних відрахувань , платежів до бюджету , платежів