КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З предмету „СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ”

На тему „Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (№4)

План

1. Принципи страхування на випадок безробіття

2. Особи, які підлягають та особи, не підлягають страхуванню на випадок безробіття.

3. База для нарахування страхових внесків

4. Розміри страхових внесків

5. Розмір допомоги по безробіттю

6. Структура фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

Перелік використаної літератури

ВСТУП

Страхування – об’єктивно необхідний атрибут ринкової економіки. Світовий досвід переконує, що одним із важливих індикаторів стану економіки будь-якої країни ринкової орієнтації є розвиток страхування.
Розвиток страхування йде так далеко в минуле, що неможливо встановити точну дату його виникнення.

Якщо відносно легко знайти залишки будівель, творів мистецтва або інші матеріальні сліди минулих цивілізацій, то важче відтворити, як жителі перших міст організовували сферу послуг в економіці. Проте серед залишків поселень доісторичного, античного, середньовічного та раннього нового періодів цивілізації виявлені амбари, у яких люди зберігали непорушні запаси продовольства.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

1. Принципи страхування на випадок безробіття

Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав ;

обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності ;

цільового використання коштів страхування на випадок безробіття ;

солідарності та субсидування ;

обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом ;

паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців ;

диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття ;

надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації ;

законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

2. Особи, що підлягають та особи, що не підлягають страхуванню на випадок безробіття.

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

2. Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору. Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з дня реєстрації відповідно до пункту 1 частини другої статті 35 цього Закону.

3. Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію ;

іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік: для роботодавця - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб ;

( Абзац другий частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1678-IV від 09.04.2004 ) для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб ;

( Абзац третій частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1678-IV від 09.04.2004 ) для осіб, зазначених у частинах третій і четвертій статті 6 цього Закону, - у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку). 2. Страхові внески нараховуються на зазначені у цій статті фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, визначеної Кабінетом Міністрів України. 3. Роботодавці - суб'єкти підприємницької діяльності відносять страхові внески на валові витрати, суми страхових внесків виключаються з доходів працівників, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб. ( Абзац перший частини третьої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1678-IV від 09.04.2004 ) Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державного та/або місцевих бюджетів, сплачують страхові внески з коштів, передбачених на ці цілі.