Авторитетний юридичний словник Генрі Блека визна-чає корупцію як: «діяння, яке вчиняється з наміром нада-ти деякі переваги, що несумісні з офіційними обов’язками посадової особи і правами інших осіб; діяння посадової особи, яка неправомірно використовує своє становище чи статус для одержання будь-якої переваги для себе або ін-шої особи в цілях, які протирічать обов’язкам і правам інших осіб».

Деякі енциклопедичні видання пояснюють корупцію як процес, пов’язаний з прямим використанням посадовою особою прав (повноважень), наданих їй посадою, з метою особистого збагачення, включаючи в цей процес підкуп чиновників і громадсько-політичних діячів, дачу хабарів і т. п.

Автори вітчизняного юридичного словника-довідника пропонують розглядати корупцію як одну з форм зловжи-вання владою, пов’язаною з підкупом посадових осіб Юридичний словник-довідник. К.: 1996. – с. 308.

.

Як злочинну діяльність у сфері політики або державного управління, що полягає у використанні посадовими особами наданих їм прав і владних можливостей з метою особисто-го збагачення, пропонує розглядати корупцію М. Ю. Тихомиров. До найбільш типових проявів корупції він відносить підкуп чиновників і громадсько-політичних діячів, хабар-ництво за законне чи незаконне надання благ і переваг, протекціонізм - висування працівників за ознаками роди-чання, земляцтва, особистої відданості і приятельських стосунків. Як видно із вжитих М. Ю. Тихомировим у пропонованій ним дефініції поняття «корупція» слів «злочинна діяльність» цей автор відносить до корупції лише кримінально карані діяння. Приблизно такої ж по-зиції щодо розуміння поняття «корупція» дотримуються значна частина авторів інших юридичних енциклопедич-них видань.

В окремих енциклопедичних виданнях корупція відвер-то називається конкретним злочином, який полягає у пря-мому використанні посадовою особою прав, пов’язаних з її посадою, з метою особистого збагачення.

Таким чином, енциклопедичні визначення, які повинні характеризуватися чіткістю, точністю, лаконічністю і одно-значністю дефініцій, не дають виразної і однозначної уяви про корупцію з юридичної точки зору.

Слід зауважити, що абсолютна більшість енциклопе-дій і словників радянської доби, які дають тлумачення тер-міна «корупція», спеціально підкреслюють, що корупція як явище характерне і притаманне для буржуазної держави і суспільства, де має місце експлуатація людини людиною, де державний апарат знаходиться у підпорядкуванні моно-полій, де для цього закладені умови у самій економічній і політичній системі капіталістичного суспільства.

Наукове розуміння поняття «корупція». Аналіз вживання терміна «корупція» в юридичній літературі засвідчує, що вченими висловлюється надзвичайно широке розмаїття думок щодо розуміння суті цього явища. При цьому інколи висловлюються не тільки надзвичайно загальні, нечіткі формулювання, а й такі, що виключають одне одного. Як справедливо зауважує російсь-кий дослідник О. І. Мізерій, існує багато різних визначень поняття «корупція», але повної ясності і правової точності до цього часу немає.

Найчастіше під корупцією пропонують розуміти під-куп і продажність посадових осіб, що відображається кримінально-правовим поняттям «хабар-ництво». Але й при цьому існують різні підходи. Одні автори вважають, що корупцією охоплюється будь-яке одержання хабара, інші, як, наприклад, П. М. Панченко, розглядають коруп-цію як систему систематично скоюваного організованого хабарництва.

Дехто з дослідників стверджує, що хабарництво лише набуло рис такого антисоціального явища як корупція.

Інші автори вважають помилковим зведення корупції до хабарництва. Так, на думку В. С. Лукомського, підкуп по-садових осіб (хабарництво) є лише однією з складових ко-рупції. А. А. Аслаханов визнає хабарництво одним з най-більш поширених і небезпечних видів корупції. При цьому він зазначає, що хабарництво не завжди виступає як вид кримінально караної корумпованої поведінки, оскільки корупція - це насамперед «хвороба» державного чиновни-цького апарату. У цьому розумінні корупція - це акт пра-вопорушення з боку державних службовців. П. С. Матишевський, характеризуючи хабарництво, вважає, що «воно є складовою корумпованості багатьох ланок державного апарату».

Поряд з використанням влади або посадових повно-важень корупцією визнається використання авторитету по-сади та пов’язаних з нею можливостей, але задоволення інтересів третіх осіб шляхом неправо-мірного використання офіційних повноважень, авторитету влади та інших можливостей, які надає посадовій особі її посада, являє собою корупцію лише тоді, коли такі інтереси є груповими. Отже, за таким підходом задоволення інтересу однієї іншої особи не є корупцією.

Такий підхід видається необгрунтованим, оскільки кі-лькість осіб, інтере-си яких задовольняються в результа-ті дій посадової особи, не мають суттєвого значення для визнання їх корупційними. Головне, як зазначалось вище, що при цьому приватним інтересам необгрунтоване на-дасться перевага над інтересами суспільства або дер-жави.

Корупція розгадається і як елемент (ознака) або різ-новид організованої злочинності. На відміну від вищевикладених підходів, прибічниками цієї точки зору корупція не розглядається як самостійне явище, а вона зводиться до структурного елементу, системо-утворюючої ознаки або різновиду організованої злочиннос-ті. Корупційними проявами можуть визнаватися хабарни-цтво, іншого роду посадові зловживання, але лише в рамках організованої злочинності.

Визначення поняття корупції обмежуються загаль-ними ознаками і харак-теризується відсутністю чітких формулювань, які б дозволили виділити суттєві ознаки цієї правової категорії. Це, наприклад, визначення корупції як акту правопору-шення державних службовців або як системи відповідних стосунків між певними посадовими особами та криміналь-ним середовищем на основі протиправної діяльності цих посадових осіб на шкоду державним та суспільним інтере-сам тощо.

У наведених вище точках зору відображено доктринальне розуміння корупції як правової категорії і воно лише з