правопорушень приходиться близько 80% усіх порушень Закону України «Про боротьбу з корупцією» (у 1997 р. - 76,4%, 1998 р. - 79,6%, у 1999р. - 79,5%).
Слід зазначити, що для різних категорій порушників за-значеного закону найбільше притаманні різні види корупційних правопорушень. Так, державні службовці 3-4 кате-горій найбільш схильні до незаконного одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг; зайняття під-приємницькою діяльністю чи роботи за сумісництвом; на-дання незаконних переваг фізичним або юридичним осо-бам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.
Державні службовці 5 - 7 категорій найчастіше незаконно сприяли, з використанням свого службового становища, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підпри-ємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг; відмовляли фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримували її, надавали недо-стовірну чи неповну інформацію; порушували вимоги щодо декларування доходів.
Депутати районних рад більше за все незаконно займа-лись підприємницькою діяльністю або працювали за суміс-ництвом, у той час, як депутати міських рад найчастіше допускали порушення вимог щодо декларування доходів.
Для депутатів сільських рад найбільш характерним є та-ке порушення, як неправомірна відмова у наданні передба-ченої законом інформації, умисне затримання її, надання недостовірної чи неповної інформації. Таке ж правопору-шення, а також незаконне сприяння, з використанням свого службового становища, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності - це порушен-ня Закону України «Про боротьбу з корупцією», які найчас-тіше вчиняють міські, селищні та сільські голови.
Військові посадові особи та працівники органів внутріш-ніх справ, як і державні службовці 3 - 4 категорій, найбільш схильні до незаконного одержання матеріальних благ, по-слуг, пільг або інших переваг, придбання предметів за ці-ною, нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості.
ВИСНОВОК
Попередження посадових злочинів становить узгоджену систему заходів політичного, економічного, соціального, організаційно-правового характеру, спрямованих на випередження появи передумов таких злочинів, їх послаб-лення, нейтралізацію та усунення. Здійснення цих заходів повинно сприяти реалізації антикриміногенного потенціалу суспільства, його окремих інститутів. Головні з них передбачені у Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367/98. Тільки таким шляхом має бути закладено підґрунтя успішної роботи по зменшенню посадових злочинів до мінімального рівня.
Попереджувальні заходи політичного характеру зво-дяться до програмованості та предметності у впровадженні демократичних засад у різних сферах суспільної організації, зокрема, утвердженні у громадській свідомості розуміння, що посадова злочинність підриває авторитет і силу держави, етичні основи суспільства; послідовності і активізації проведення антикорупційної політики щодо службовців, схильних до корупційних вчинків, створення громадських формувань, незалежних державних структур для участі населення у боротьбі з посадовими злочинами.
В економічній сфері заходи з попередження посадових злочинів включають:—
визначення чітких критеріїв державного фінансування економіки і відповідальності за нецільове викорис-тання бюджетних коштів;—
встановлення реальних механізмів обмеження легалізації «брудних» коштів;—
розроблення системи заходів щодо зменшення сфери і обсягу тіньової економіки, для чого, зокрема, створення умов для природної конкуренції та законної приватизації;—
створення сприятливих умов для внутрішнього інвестування легальної економіки;—
зменшення розмірів нарахувань на фонд заробітної плати;—
встановлення обов’язкового декларування майна і доходів фізичних осіб і запровадження ефективної системи контролю за доходами та видатками державних службовців та інших осіб через систему оподаткування;—
забезпечення поступового зменшення безготівкових розрахунків за участю громадян;—
запровадження загальнонаціонального інформа-ційного комплексу, в рамках якого здійснення постійного моніторингу кредитно-фінансового становища та грошових операцій населення;—
удосконалення порядку реєстрації суб’єктів під-приємницької діяльності і запровадження практики прода-жу примусово вилученого майна, а також майна підпри-ємств, оголошених банкрутами, шляхом публічних торгів;—
звуження переліку видів підприємницької діяльності, які підлягають ліцензуванню;—
організацію гласних та конкурентних систем дер-жавного замовлення, приватизації, оренди державного майна;—
передбачення можливості повної чи часткової деприватизації, якщо приватизація здійснена з порушенням передбачених законом умов та порядку її проведення.
У соціальній сфері попередження посадових злочинів передбачає доведення рівня оплати праці державних служ-бовців до рівня задоволення соціально-значущих потреб відповідно до їх соціального статусу; зміну системи соціаль-ного забезпечення населення через зменшення питомої ваги виплат на соціальні потреби у валовому національному про-дукті, що здійснюється через державний бюджет та загаль-нодержавні фонди; запровадження дійових механізмів задо-волення окремих потреб державних службовців через довгострокове, в тому числі й поточне кредитування, реорганізацію діючої системи соціального страхування.
Попередження посадових злочинів заходами правового характеру означає:—
запровадження кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів;—
проведення ревізій норм чинного законодавства на предмет виявлення та вилучення положень, які сприяють проявам корупції;—
здійснення повної систематизації антикорупційного законодавства;—
закріплення у Кримінальному кодексі України за-гальних правил кваліфікації злочинів з метою зменшення рівня деформації правозастосовної діяльності;—
законне обмеження повноважень працівників органів дізнання, слідства, прокуратури щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності за реабілітуючих обставин осіб, стосовно яких порушено кримінальну справу;—
зменшення різниці між мінімумом та максимумом покарання (стягнення) у певно визначених санкціях.
У сфері державного управління з метою попередження покарання злочинів необхідно:—
запровадити систему підбору та розстановки кадрів, яка базувалася б на конкурсній основі, на точних і спеціальних правилах (на основі тестування і професійних іспитів) і забезпечувала б прийняття на службу найбільш підготов-леного кандидата;—
ввести обов’язкові спеціальні перевірки кандидатів на зайняття відповідальних посад в органах державної влади, а також осіб, які обіймають ці посади, та визначити порядок їх призначення;—
удосконалити систему спеціальних обмежень, встановлених для державних службовців, з метою уникнення конфлікту інтересів;—
запровадити практику обов’язкової