До матеріальних наслідків належить шкода, що має фізичний характер (напр. смерть при вбивстві), а також майнова шкода, у тому числі і у вигляді позитивної майнової шкоди (неодержанні доходу).

Нематеріальні наслідки, полягають у таких негативних змінах в об’єкті посягання, що порушують ті чи інші інтереси учасників суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом, і які, як правило, не пов’язані з фізичним впливом на людину чи матеріальні блага зовнішнього світу. Тобто, шкода заподіяна, наприклад, політичним, організаційним, соціальним інтересам.

Суспільно небезпечні наслідки мають велике значення для встановлення об’єктивної сторони складу злочину і залежно від того, включені вони чи ні до диспозиції статті особливої частини ККУ як обов’язкова знака складу злочину всі злочини поділяються на злочини з матеріальним складом та злочини з формальним складом.

Таким чином, злочини з матеріальним складом – злочини для об’єктивної сторони яких диспозиція статті ККУ вимагає встановлення не тільки діяння, але і настання суспільно небезпечних наслідків; з формальним – злочини, для встановлення об’єктивної сторони яких кримінальний закон вимагає встановлення лише діяння.

Наслідками злочинів з матеріальним складом, як правило, є матеріальні наслідки (напр. шкода майнового, фізичного характеру), і ці злочини вважаються закінченими з моменту настання таких наслідків; злочинів з формальним складом – нематеріальні наслідки, в них сам факт вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, утворює закінчений злочин. У злочинах з матеріальним складом повинні бути встановлені на тільки факт діяння та факт настання суспільно небезпечних наслідків, а і причинний зв’язок між діянням та наслідками що настали.

5). Причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і

суспільно небезпечним наслідком.

Під причинним зв’язком в кримінальному праві слід розуміти об’єктивно існуючий зв’язок між діянням - дією чи бездіяльністю (причиною) і суспільно небезпечними наслідками, коли діяння викликає настання суспільно небезпечних наслідків. Спрощено це виглядає так: одне явище яке передує іншому (суспільно небезпечне діяння) породжує інше явище (злочинний наслідок). Звідси випливає: не було б діяння – не настали б і наслідки. Якщо, ж навпаки, суспільно небезпечні наслідки настали незалежно від того, чи було вчинене діяння, причинний зв‘язок відсутній. Але вирішення цього питання ускладнюється тим, що у ланцюгу взаємопов‘язаних явищ може бути дуже багато обставин, тому дуже важливо встановити, які саме з них є юридично значимими причинами наслідку. Кримінальна правова наука має 3 основні концепції щодо проблеми причинного зв‘язку: 1) “conditio sine gua non” (“необхідна умова, без якої не може бути…”): той чи інший фактор, без якого не було б наслідку, є необхідною умовою злочинного результату і підставою для висновку про наявність причинного зв‘язку; 2) адекватності причини: визнає такими, що мають кримінально-правове значення , тільки “типові” причини; 3) необхідного спричинення: діяння передує наслідку за часом, діянню внутрішнє властива неминучість або реальна можливість настання наслідку, діяння породжує наслідок, наслідок породжується саме цим діянням, а не діям інших осіб або інших зовнішніх сил. Причинний зв‘язок можливий не тільки між діями і наслідками. Суспільно небезпечні наслідки може породжувати і бездіяльність, але такий зв‘язок має певні особливості. Вона може, наприклад, являти собою невиконання певних дій, спрямованих на створення певних благ в інтересах суспільства. Так, при халатності бездіяльність може потягти невиконання поставки сировини підприємством-виробником, внаслідок чого підприємство-одержувач сировини не зможе випустити продукцію, в кінцевому підсумку, буде завдано шкоди суспільству. У таких випадках бездіяльність є єдиною причиною настання випадку. Якщо має місце невтручання, бездіяльність стає однією з причин настання наслідку (другою причиною є небезпечна дія іншої особи або шкідливий вплив сил природи).

6). Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу

злочину та їх кримінально правове значення

Для характеристики об’єктивної сторони злочину важливе значення мають такі його ознаки як місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину, вони є факультативними ознаками об’єктивної сторони злочину, однак у тому випадку якщо ці ознаки прямо вказані у статтях особливої частини ККУ вони набувають значення обов’язкових, тобто таких без яких об’єктивна сторона злочину встановлена бути не може і отже відсутній склад злочину як підстава кримінальної відповідальності. Місце вчинення злочину – це певна територія, де було почато і закінчено діяння або настав злочинний результат, наприклад, територія України (ст. 268), надра (ст. 240), водні об’єкти (ст. 242) . Час є обов‘язковою ознакою складу конкретного злочину в тих випадках, коли його зазначено в законі як ту чи іншу частину року, місця, тижня або доби. Обстановка вчинення злочину – це конкретні об’єктивно предметні умови в яких вчиняється злочин, наприклад, обстановка в якій відбувається злочин (ч.3 ст.402), чи умови в яких перебуває потерпілий (ст.135). Спосіб вчинення злочину – це певний метод, порядок і послідовність рухів, прийомів, що застосовуються особою для вчинення злочину. Засоби вчинення злочину – це предмети матеріального світу, що застосовуються що застосовуються злочинцем при вчиненні суспільно небезпечного діяння, наприклад, зброя є обов’язковою ознакою складу бандитизму (ст.257).