Характерною особливістю сучасних концепцій соціальної правової держави виступає визнання можливості активного втручання політичної влади в сферу економіки та проведення глибоких суспільних перетворень, включаючи соціалізацію власності, при умові їх здійснення правовими методами.

В руслі цього світогляду складаються ідеї примату загальнолюдських цінностей над класовими та груповими. З розвитком міжнародної інтеграції їх доповнюють уявлення про необхідність підкорення національних правових систем праву світового співтовариства. В останні роки більшістю європейських держав прийнято рішення, що у випадку розходження закону країни з міжнародним договором суди повинні керуватися останнім. До числа відмінних ознак правової держави західні політики відносять тепер не лише верховенство закону, але й його відповідність міжнародному праву.

Концепції соціальної правової держави зустріли заперечення з боку консерваторів. Обгрунтування ідеології неоконсерватизму висунув австрійський економіст і філософ Август фон Хайєк (1899-1992), що виклав свої політичні погляди в працях: “Дорога до рабства”, “ Конституція свободи ”, трилогія “ Право, законодавство та свобода”.

Соціальна доктрина Хайєка, за його власним визнанням, була спрямована проти будь-яких форм дирижизму, і в першу чергу проти неоліберальних програм активізації економічної діяльності держави в індустріально розвинутих країнах. Він стверджував, що втручання держави в економіку обмежує свободу індивідів та призводить до дезорганізації їх діяльності.

Сучасній ринковій економіці, як вважав Хайєк, відповідає лише держава,заснована на принципах верховенства права ( “ Rule of Law”). Державна влада в самій державі має лише одну задачу – забезпечити дотримання всіма громадянами загальних правил поведінки, тобто підтримувати порядок. Хайєк вважав, що верховенство права передбачає не лише підкорення виконавчих органів влади закону, але й невтручання самої законодавчої влади в сферу свободи та невідчужених прав людини. Правова держава передбачає верховенство приватного права над публічним.

Розглядаючи сучасний стан ідей правової держави, слід уникати перебільшення їх ролі та ступеню поширення. Зараз правова держава виступає ідеалом, конституційним принципом і не отримує свого повного втілення в якій-небудь країні. Реальна політична практика держав, що проголосили себе правовими, нерідко розходиться з нормами конституції.

Основним ареалом поширення цих ідей залишається європейський континент. Але було б помилкою розглядати їх ( ідеї ) як вираження загальнолюдських цінностей. Слід враховувати також, що вони не мають однозначної інтерпритації в соціально-політичній та правовій літературі.

Історія політичної думки показує, що ідеї правової держави розроблялися з різних ідеологічних та теоретичних позицій. В галузі політики ці ідеї можуть відігравати конструктивну роль, але можуть використовуватися й для обгрунтування досить консервативної політичної діяльності.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

Як вже зазначалося, концепція правової держави має глибокі історичні та теоретичні корені. Теорія правової держави в її цілісному вигляді була розроблена Дж.Локком, Ш.Монтеск’є, Т.Джефферсоном. Значними кроками на шляху до правової держави стали Конституція США 1787 р. та Конституція Франції 1789 р., які вперше закріпили деякі положення правової державності. Вирішальними факторами створення правової держави стали успіхи у формуванні громадянського суспільства та загальний соціально-економічний та культурний розвиток суспільства, його нових цивілізаційних, технічних, наукових основ.

Правова держава – це держава, що обмежується у своїх діях правом, яке захищає свободу особистості і підкоряє владу волі суверенного народу. Право є системою загальноприйнятих, формально визначених норм, що гарантуються державою, тобто правил поведінки загального характеру, що регулюють суспільні відносини. Право є засобом організації державної влади. За допомогою юридичних норм держава здійснює необхідні функції, робить свої веління обов’язковими для всього населення.

В правовій державі функціонує режим конституційного правління, існує розвинута та несуперечлива правова система з ефективним контролем політики і влади. Здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, діяльність її органів, посадових осіб пов’язані правовими нормами та підкорені ним. Концепція правової держави обгрунтовує правову рівність усіх громадян, пріоритет прав людини над законами держави, невтручання держави в справи громадянського суспільства.

Теорія та практика правової держави дозволяє виділити такі її основні ознаки :

Суверенітет народу, конституційно-правова регламентація державного суверенітету. Це означає, що саме народ є кінцевим джерелом влади ; щодо державного суверенітету, то він носить лише представницький характер.

Верховенство закону, що виражає правові принципи суспільства. Закони правової держави спираються на Конституцію країни і мають найвищу обов’язкову силу по відношенню до інших нормативних актів, що видаються державними органами. Закон не можна скасувати, до нього не можна вносити змін ні відомчими актами, ні урядовими розпорядженнями. У зв’язку з цим постає питання про якість самого закону. В дійсно демократичній правовій державі закон повинен відповідати праву, бути гуманним, справедливим, прогресивним, закріплювати невідчужені права людини.

Всезагальність права, підкорення праву самої держави та її органів. Держава, що видає закони не може