сама їх порушувати. Всі органи держави та посадові особи діють на основі і в межах законів, в межах компетенції та в порядку, встановленому правовими нормами.
Взаємовідповідальність держави і особи. Не лише громадяни, окремі організації та установи несуть відповідальність перед державою за виконання своїх обов’язків, але й держава, її посадові особи відповідальні за свої дії перед громадянами. Особа погоджується на певні обмеження та зобов’язується підкорятися загальним настановам держави, а держава несе відповідальність за дотримання прав особи, гарантує їй гідні умови життєдіяльності. В основі правової держави полягає прагнення захистити людину від державного терору, гарантувати індивідуальну свободу.
Розподіл влад. У відповідності до принципу розподілу влад влада не повинна бути узурпована в руках однієї особи або одного органу, а повинна бути розподілена, щоб уникнути деспотизму, між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. Принцип розподілу влад вимагає самостійності, незалежності , суворого розмежування компетенцій цих 3-х влад , наявність системи стримувань та противаг, за допомогою якої кожна гілка влади змогла б обмежувати іншу. Принцип розподілу влад не виключає, а передбачає єдність та взаємозв’язок влад, а також певне верховенство законодавчої влади, конституційні рішення якої є обов’язковими для всіх.
Принцип розподілу влад діє і у вертикальному аспекті як збалансоване співвідношення центральної влади з регіональною, місцевою владою. Велика концентрація влади у центру може призвести до ігнорування інтересів на місцях, та навпаки, занадто велика компетенція місцевих органів може негативно вплинути на загальнонаціональні інтереси.
Непорушеність свободи особи, її прав, честі та гідності. Першооснова правової держави – визнання прав та свобод людини і громадянина, їх повага, дотримання та захист з боку держави. Правова держава виходить з того, що права та свободи людини є невідчуженими та належать ій від народження; права та свободи надані в однаковій мірі всім та кожному; здійснення прав людини і громадянина не повинно порушувати прав та свобод інших осіб; каталог прав та свобод людини і громадянина повинен відповідати міжнародним стандартам, що зафіксовані у Загальній Декларації прав людини і громадянина 1948 р., Пакті про економічні, соціальні та культурні права та Пакті про громадянські і політичні права 1966 р.
Наявність ефективних форм контролю та нагляду за дотриманням прав та свобод громадян, реалізацією законів та інших нормативних актів, гнучкого механізму гарантій свободи народного волевиявлення. Правова держава повинна створити розвинуту та дійсну систему судових органів, арбітражу, народного контролю тощо.
Ще однією ознакою можна назвати наявність розвинутого громадянського суспільства. Дійсно, будуючи зараз правову, демократичну державу, громадянам недостатньо мати права. Вони повинні вміти і бажати ними користуватися. Ідея правової держави може утвердитися лише тоді, коли у цієї держави буде рівноправний партнер - громадянське суспільство.
ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Взагалі не слід ототожнювати категорію “ суспільство” як людську спільність з категорією “ громадянське суспільство”, яке виникло на певному етапі історичного розвитку західної цивілізації.
Поняття “ громадянське суспільство” з часу своєї першої згадки в XVI ст. у коментарі до “ Політики” Арістотеля увібрало в себе різноманітні цінності. Це важлива концептуальна категорія політології. Саме розвиток цивілізації визначається розвитком громадянського суспільства.
Зміст поняття “ громадянське суспільство ” включає сукупність неполітичних відносин у суспільстві, тобто економічні, національні, релігійні тощо. Громадянське суспільство – це сфера спонтанного самовияву вільних індивідів та організацій громадян, які добровільно сформувалися і захищені законом від прямого втручання з боку органів державної влади.
В історії поняття “ громадянське суспільство ” виділяють два етапи, коли воно наповнювалося дещо відмінним змістом. Поява його пов’язана з ідеєю “ природних прав ” людини. У XVII ст. в Європі ця ідея стала основоположною у формуванні юридичної свідомості, створенні теорії “ суспільного договору ”. Г.Гроцій та Б.Спіноза “ природними правами ” називали такі людські якості, як свобода переконань та думок, свобода володіння і використання власності, рівність людей між собою тощо.
Початок розрізненню громадянського суспільства і держави поклав Жан Жак Руссо своєю