появу громадянського суспільства, першорядне значення мають розвиток гласності та свободи особистості – цивілізованої свободи. А таку свободу може забезпечити лише дієздатна система освіти і виховання, науки і культури, тобто така система, яка досягла у суспільстві досить високого рівня освітньо-культурних впливів, користується загальним визнанням.
Ці та інші чинники громадянського суспільства – такі як утвердження ринкових відносин і політичного плюралізму – тісно пов’язані з життєздатністю моральних і правових норм. Все це має зумовити виникнення в соціальному організмі здорової “ суспільної клітини ”, яка невдовзі уже починає виступати і як наслідок, і як першопричина становлення громадянського суспільства. Що ж стосується його інститутів, то серед них, як це зображено на схемі, найважливішими є сім’я, церква, культурні інститути, засоби масової інформації, професійні, наукові та інші об’єднання, асоціації, організації. Загалом же громадянське суспільство покликане виражати та реалізувати приватні інтереси – на відміну від держави, весь сенс існування якої полягає в тому, щоб відстоювати, захищати загальносуспільний інтерес.
ВИСНОВОК
Стан демократії у сучасному суспільстві дійсно у значній мірі визначається існуванням системи незалежних від держави самоврядних об’єднань суверенних індивідів і вільно встановлених зв’язків між ними – громадянського суспільства. Сформоване на засадах плюралізму, толерантності, лібералізму, воно спроможне протистояти етатистським тенденціям з боку держави, домагатися якомога оптимальнішого здійснення громадського самоврядування. Відкрите суперництво суспільних інтересів ініціює політичний процес, сприяє втіленню загальносоціального інтересу. Звідси очевидний висновок : щоб демократизувати суспільство, реформувати державу, необхідно займатися не лише законотворчою, політико-юридичною діяльністю, а й плекати громадянське суспільство - сприяти структурованості спільноти, усвідомленню й поважанню людьми власних і чужих прав, гідності й свободи, шануванню норм суспільно-політичної взаємодії.
Щодо правової держави, то передумовами її створення є свідома потреба народу брати участь у державних та суспільних справах; наявність в суспільстві міцного правопорядку, непорушної законності та конституційності; затвердження принципа плюралізму думок в усіх сферах життя суспільства і держави; розвиток системи самоуправління народу. Поступове розширення та поглиблення в економіці, політиці, культурі, науці, соціальній сфері принципів реальної демократії. Отже, формуваня правової держави можливе лише на основі розвинутого громадянського суспільства.
Як вже зазаначалося раніше, взаємовідносини між громадянським суспільством та державою носять складний, конфліктний характер. Але при дійсно демократичному режимі держава і громадянське суспільство виступають як рівноправні партнери, як самостійні суб’єкти суспільного життя. Тоді вирішення суспільних проблем здійснюється шляхом компромісу між державою та суспільством.
Альтернативність ознак та цінностей держави й громадянського суспільства не означає взаємовиключної антагоністичності цих сфер суспільного життя, а, навпаки, взаємозумовлює їх. Без держави нема громадянського суспільства, без останнього неможлива повноцінна правова держава. Вони є сторонами одного цілісного життя людини і сучасного цивілізованого суспільного буття.
Правова держава стала важливим етапом в розширенні свободи індивіда та суспільства. Але, в своєму класичному, ліберальному варіанті концепція правової держави робить акцент на формальній, правовій рівності, не торкаючись проблем досягнення фактичної, соціально-економічної рівності громадян. Саме тому в післявоєнний період ідея правової держави була доповнена теорією та практикою соціальної держави. З’явилося таке поняття як соціальна правова держава.
Однак, у будь-якому випадку зрозуміло, що від конституційного закріплення ідеї правової, соціальної держави до її практичної реалізації лежить довгий шлях. І в сучасному світі ще в жодній країні ідея правової держави не отримала свого повного втілення.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Под редакцией Н.П.Денисюка
Политология. Курс лекций. “ ТетраСистемс”
Минск. 1998 г.
2. За редакцією професора І.С.Дзюбка
Політологія. Курс лекцій.
Київ “ Вища школа ” 1993 р.
3. Марченко М.Н.
“ Теория государства и права”
Москва. Издательство “ Юридическая литература” 1996 р.
4. Под редакцией М.Н. Марченка
Политология. Курс лекций.
Москва. “ Зерцало ”. 1997 г.
5. Семків І.О.
“ Политология ”. Львів. Видавництво “ Світ ”. 1994 р.
6. Скиба, Горбатенко, Гуренко
“ Вступ до політології ”.