Конфліктологія, досліджуючи конфліктні відносини між людьми, тісно пов'язана з іншими соціально-гуманітарними науками, які збагачу-ють її знаннями методологічних та прикладних засад конфліктної взає-модії, конкретизують природу та механізми різних видів конфліктів. Насамперед це суміжні галузі знань - соціологія, соціальна психологія, а також, політологія, економіка, історія, етнографія. Специфічну сферу конфліктної взаємодії у правовому полі допомагають вивчати юридич-ні дисципліни. У конфліктологічних дослідженнях широко застосову-ються дані точних наук, методи математичного аналізу та статистики.

Діапазон перебігу конфліктів надзвичайно широкий: від геополі-тичних явищ (наприклад, світових війн) до внутрішньоособистісної боротьби мотивів (наприклад, вибір між пломбіром та ескімо). Кон-флікт - це складне, багатогранне, полікритеріальне явище, тому в йо-го аналізі першочергове значення належить науковій методології дос-лідження. У визначенні складу методологічного аналізу конфліктів можна виокремити філософсько-світоглядні підходи (матеріалістич-ний чи ідеалістичний, діалектичний чи метафізичний), що визначають стратегію дослідження; загальнонаукові методи, основу яких стано-вить система притаманних для всіх або більшості наук гносеологічних принципів (розвитку, детермінізму, єдності теорії та практики тощо).

Крім того, до структури методології конфліктів, зокрема, юридичних конфліктів, входять групові мeтoдu (системний метод, конкретно-соціологічний метод, метод порівняльного аналізу, догматичний метод, іс-торичний метод та ін.), що застосовуються лише у певній групі науК Значне "робоче" навантаження припадає на спеціальні методи, процедури та методики, які застосовуються для вивчення конфлік-тів. Останні можна умовно поділити на: *

методи діагностування конфліктів (спостереження, опитуваннЯ, тестування, соціометрія, референтометрія, аналіз результатів діяль-ності, експертні оцінки та ін.); *

методи обробки результатів дослідження конфліктів (факторний аналіз, математико-статистичний та ін.); *

методи управління конфліктами (організаційні, педагогічні, ме-тоди психологічного впливу, картографія, структурування та ін.).

Конфліктологія виникла на потребу практики управління суспіль-ними та груповими відносинами в умовах конфліктів. Ії завдання -вирішення соціальних, економічних, політичних, ідеологічних про-тиріч та суперечностей. Вона допомагає передбачати й попереджува-ти суспільні струси, соціальні протиріччя, міжгрупові та міжособис-тісні суперечки. Отже, конфліктологію можна визначити як управлін-ня персоналом в умовах конфлікту.

Наука про конфлікти має комплексний характер. Це зумовлено тим, що перебіг конфліктів відбувається переважно У площині соці-альних, моральних, національних, релігійних, культурних та інших норм. Тому вчені активно досліджують соціальні, політичні, міжна-родні, міжнаціональні, організаційно-управлінські (передусім у ді-яльності підприємців, менеджерів), педагогічні, сімейні та деякі інші конфлікти.

Проте значна кількість конфліктів характеризується наявністю певних юридичних аспектів або виникає і має перебіг у галузі правовід-носин. Юридичні аспекти конфліктних відносин вивчає юридична конфліктологія, яку конфліктологи вважають галуззю спеціальних конфліктологічних знань і практичної діяльності. Предметом цієї нової галузі знань є насамперед вивчення проблем конфліктної взає-модії між суб'єктами правовідносин. Але вона досліджує конфлікти не лише в самому праві та в системі юридичної практики, які тради-ційно вивчаються правовою наукою та вирішуються чинним законо-давством. Органічно поєднуючи конфліктологічну проблематику з правовою, юридична конфліктологія вивчає причини, механізми роз-витку, особливості перебігу конфліктів, пов'язаних із застосуванням, зміною або порушенням правових норм, розробляє шляхи розв'язан-

ня, пом'якшення, управління і запобі:ання будь-я~им соціальним конфліктам за допомогою юридичного інструментарію.

До основних функцій юридичної конфліктології, що випливають із загальних функцій соціальних конфліктів, сучасні дослідники зараховують: *

сигнальну, яка характеризує конфліктологію як показник певно-го стану суспільства, що потребує вжиття заходів пошуку та усунен-ня причин соціальної напруги, вивчення обставин, які породили кон-фліктну ситуацію, та шляхів виходу з неї; *

дuнамічну, що rpунтується на загальній здатності будь-якого конфлікту здійснювати зміни. Вплив юридичних конфліктів на про-цес зміни правової дійсності відбувається у таких напрямах: а) пору-шення справедливого співвідношення позицій з огляду на пануючі правові норми; б) відновлення (повністю або частково) справедливо-го співвідношення позицій з огляду на пануючі правові норми; в) до-магання на новий правових порядок. *

диференціюючу, що характеризує юридичну конфліктологію як засіб поляризації суспільства або його об'єднання, що здійснюється через зміни чи розпад соціальних структур; *

прогресивну, що сприяє усуненню причин, які породжують кон-флікти, а також перешкод, які стримують суспільний розвиток.

Юридична конфліктологія являє собою "синтез конфліктологіч-них проблем з положеннями юридичної науки". В полі її зору - не лише "чисті" юридичні конфлікти, а й соціальні конфлікти, які набу-вають юридичної форми на певних етапах свого розвитку.

До основних завдань юридичної конфліктології належать:

1. Дослідження причин виникнення юридичних конфліктів.

2. Вивчення закономірностей Їх розвитку.

3. Розробка рекомендацій щодо застосування юридичних засобів 3 метою попередження конфліктів, зниження Їх гостроти та вирі-шення.

Досліджуючи правові відносини, інститути й норми з точки зору використання Їх для попередження та вирішення конфліктів, юри-дична конфліктологія тісно пов'язана із загальною конфліктологією, соціологією, теорією держави і права, філософією, соціологією права, політологією, заг~ьною, соціальною та юридичною психологією.

Розділ III

У колишньому Радянському Союзі в 20-30 роках минулого століття утвердилася концепція класової боротьби, а одНим із домінуючих сте-реотипів масовоі свідомості став образ "ворога народу". Боротьба за перемогу "справедли-вості" сягала всесвітньо-історичного масштабу й конфлікти на нижчих рівнях не могли мати са-мостійного значення. Наприкінці З0-х з'явилася ідея "безконфліктності" розвитку соціалістично-го суспільства і конфлікти розглядалися як пере-житок минулого, властивий чужому антагоністич-ному середовищу. За цих умов конфліктологія не отримала визнання. Навіть суміжні галузі знань –соціологія, соціальна психологія, як і кібернетика з кінця 20-x до 70-x років майже не розвивалися.

Перші наукові праці з конфліктології з'явилися лише наприкінці 80-х. Системний підхід до дослідження конфліктів закладено в мо-нографії В.В. Дружиніна, Д. С. Конторова, М.Д. Конторова "Введе-ние в теорию конфликта" (М., 1989). Конфлікти. на думку авторів, на сучасному етапі суспільного розвитку, коЛИ повсюди застосову-ються складні системи управління за участі оператора, вийшли за межі суто гуманітарної проблематики. Соціальні кон-флікти, основна роль