організаційно-дослідна робота для створення підручників і ме-тодик для практичних порад щодо розв'язання та запобігання конфліктам.

Висновок

Конфлікти – це реалії соціального життя. У суспільстві завжди виникали різноманітні конфлікти: між людьми, соціальними групами, державами. Сучасна конфліктологічна парадигма визнає конфлікт як зумовлену природою суспільних явищ і процесів об’єктивну властивість соціальних систем. Проте “така легалізація” конфлікту не означає його об’єктивізацію тобто не наділяє конфлікти надсуб’єктним змістом. Інтенсивне вивчення причин виникнення, змісту, динамічних характеристик перебігу конфліктів не знімає проблеми їх небезпечності, особливо це стосується конфліктів на мікрорівнях. Юридичний аспект об'єктивно займає належне місце у багатьох видах конфліктів. Починаючись далеко за межами права, соціальні конфлікти на певному етапі розвитку можуть набувати юридичних ознак і вирішуватись у правовій площині. Практично будь-який соці-альний конфлікт, якщо він матиме бодай один з елементів, що містить юридичну характеристику, може набувати ознак правового і завершуватися із застосуванням юридичних процедур.

Власне юридичні конфлікти відбуваються у сфері юридичних від-носин, пов'язані з протиборством суб'єктів права і суперечливими правовими інтересами. Правовими є всі міждержавні, конституційні трудові, кримінальні, а також чимало господарських, сімейних, побу-тових та інших конфліктів, якщо вони виникли у зв'язку із застосу-ванням, зміною, порушенням або тлумаченням права.

Конфлікти керовані. Існує чимало способів, методів, прийомів по-передження, врегулювання та вирішення конфліктів. Серед найдосконаліших та віверених часом - юридичні та квазіюридичні способи розв'язання спорів. Звісно, далеко не всі конфлікти є юридични-ми і можуть бути врегульовані за допомогою правових норм і проце-дур. І навпаки, конфлікти, які за своїм характером мають суто юри-дичну природу, зовсім не обов'язково мають завершуватися юридич-ними спщ:обами - інколи ефективніше спрацьовують такі примир-ні процедури, як медіація чи переговори. Проте вміння спрямовува-ти вирішення конфліктів у площину права, застосування юридич-них засобів - важлива умова незворотності процесу демократизації державного 1 суспільного життя.

Сучасний юрист - це фахівець у сфері юридичної конфліктології.

Практична діяльність судді, прокурора, адвоката, юрисконсульта, зрештою, усіх фахівців-юристів спрямована на запобігання, врегулю-вання та цивілізоване вирішення правових конфліктів. В умовах роз-будови правової держави дедалі більшою стає потреба правників у знаннях і вмінні цивілізовано й справедливо вирішувати спори. Та й саме право завдяки своїй універсальності та обов'язковості все біль-ше набуває характеру найвпливовішого засобу врегулювання кон-фліктів.

Список літератури:

1. В.М. Іванов,О.В. Іванова, - Юридична конфліктологія. – Вид. МАУП, - К. 2001 р.

2. В.Н. КудрявцевВ.П. Казимерчук, - Современная соиология права,- Изд. “Юристъ”, - М. 1995 г.

3. В.В. КасьяновВ.Н. Нечипуренко, - Социология права, - Изд. “Феникс”. – Ростов-на-Дону 2002 г.