Серед факультативних ознак держави розрізняють:

Ё

Ё

Ё

Ё

Ё

Ё

2. Плюралізм сучасних теорій

Історична пам’ять береже чимало повчальних і плодотворних ідей про сумісність держави з правом. Правова держава - це продукт нового часу. Ні в давнину, ні в середні сторіччя не знали правової держави. Хоча, як думають декотрі юристи, ідея правової держави іде своїми коренями в античне товариство. У основі сучасних концепцій правової держави лежать ідеї німецького філософа Канта (1724-1804рр.), французького просвітителя і правознавця Монтеск’є (1689-1755рр.) і інших європейські просвітителі ХVШ і ХIХ ст. таких, як Гуго Гроций, Спиноза, Дж. Локк, Дені Дідро, Ж.-Ж.Руссо. Ці вчені думали, що на зміну поліцейській, бюрократичній державі епохи абсолютизму (яку Кант називав державою свавілля), повинна прийти правова держава, в основі якого лежить ідея автономної особистості, що володіє невід’ємними, невідчужуваними правами. Взаємовідносини особистості і державної влади в умовах правової держави принципово інші, ніж в абсолютистській державі, тому що для правової держави характерне обмеження державної власті, зв’язаність її правом і законом.

Концепція правової держави в І.Канта зводиться до наступних тезисів: джерелом моральних і правових законів виступає практичний розум, або вільна воля людей; людина стає моральною особистістю, якщо піднявся до розуміння своєї відповідальності перед людством у цілому; у своїй поведінці особистість повинна керуватися вимогами категоричного імперативу, що зводиться до такому: “дій так, щоб ти завжди ставився до людства й у своїй особі; і в особі всякого іншого так само, як до цілі, і ніколи не відносився б до нього тільки як до засобу” і “роби так, щоб максимум твого вчинку міг стати загальним законом”; правом, заснованим на моральному законі, повинні бути визначені границі поводження людей з метою, щоб вільне волевиявлення однієї особи не суперечило свободі інших; право покликане забезпечити зовнішньо благопристойні, цивілізовані відношення між людьми; держава - це з’єднання множини людей, підпорядкованих правовим законам. Або “держава в ідеї, така, якою вона повинна бути” зобов’язана створитися “із чистими принципами права”; держава покликана гарантувати правопорядок і будуватися на засадах суверенітету.

Державно-правові погляди Монтеск’є зводяться до того, що форми правління, форми державного устрою визначають собою дух законів і утримання законодавства; основується на тому, що принцип демократії - це любов до загального блага; виходять із того, що до “правильної” форми держави відноситься демократія, при якій верховна влада належить усій масі народу і головні закони тут визначають порядок подачі голосів, за допомогою яких виражається воля народу, склад і спосіб діяльності зборів; проповідують любов до батьківщини, повагу до закону, підтримку порядків, що існують, рівність і помірність станів, охорону сімейного надбання. Теоретична конструкція правової держави, що склалася в політико-правовій доктрині ХVШ-ХХ ст., включає поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, верховенство правового закону, взаємну відповідальність особистості і держави, домінування загально дозволеного типу правового регулювання відповідно з юридичним принципом “дозволено усе, що не заборонено законом”, установлення реальних гарантій прав і свобод особи.

Багато ключових понять минулого повторюються на новому витку історичного розвитку. Ще декілька років тому словосполучення “правова держава” звично асоціювалася з тими розділами університетського курсу, де критикувалися різноманітні модифікації західних доктрин з аналогічною назвою і оголошувалась “соціалістична правова держава”. Викликає сумнів наукова осмисленість самого словосполучення “соціалістична правова держава”. Прикметник “соціалістичний” вказує на пануючу форму власності і на визначену ідеологію. Тим часом, ідея правової держави невіддільна від світогляду, що виключає цю ідеологію. Більш того, ідея правової держави вже розуміє антисоціалістичність, тобто приватну власність у якості первинної і вихідної. У нашій державі робиться спроба не тільки відродити ідею правову державу, але і перетворити її в життя. Безумовно, цей шлях буде довгим, складним і суперечливим.

Для того, щоб зрозуміти глибинну суть правової держави, недостатньо обмежитися набором хоча і важливих, але усе ж зовнішніх характеристик (зв’язаність держави правом, поділ влади, наявність конституції), визначеною системою принципів, інститутів і норм. Суть правової держави не в законопослушності, так само як і не в великій кількості законодавчих актів, - і те й інше є ознаки не правової, а поліцейської держави. Суть правової держави - саме в характері законів, їхній відповідності правовій природі речей, спрямованості на забезпечення суверенітету особистості. Ще Гегель підкреслював, що гарні закони ведуть до процвітання держави, а вільна власність є головна умова блиску його.

У найбільше розвитому буржуазно-демократичному виді концепція правової держави є соціальною цінністю всього людства, вдалим сполученням загальнолюдських і класових інтересів. У основі правової держави, по-перше, повинна лежати правова економіка, а не командно -казармена, приречена на деградацію через відсутність внутрішніх стимулів до праці. А, по-друге, основою правового устрою служить розвите громадське товариство. Цивільне товариство - система економічних, духовних, культурних, моральних, релігійних і інших відношень індивідів, вільно й добровільно об’єднавшись в спілки, корпорації для задоволення своїх духовних і матеріальних потреб і інтересів. Воно будується на принципі самоуправління, захищена традиціями, звичаями, моральними нормами і правом втручання держави. Держава - лише форма цивільного товариства. У анти правовій (тоталітарній, моно власній) державі особистість, товариство і народ протипоставлені державі як політичному апарату влади, відчужені від нього. Там немає громадян, є піддані. Цивільне суспільство припускає наявність численних незалежних спілок, інститутів і організацій, що служать бар’єром проти монополізму і зазіхань державних органів.

Розгортання всього комплексу інститутів держави в демократичному