Особливості правового статусу біженців. Право притулку.

План

1. Вступ;

2. Правові основи статусу біженця або переселенця;

3. Порядок отримання статусу біженця;

4. Правова різниця в статусі біженця і змушеного переселенця;

5. Порядок втрати статусу біженця;

6. Висновки.

Розпад Радянського Союзу привів до того, що велика кількість людей втратила зв’язки з історичною батьківщиною і стали громадянами іноземних держав, які в минулому були союзними республіками. В багатьох таких державах почали притискати населення інших національностей. Форми утисків прав і свобод набували різноманітних форм. Як приклад, можна навести ситуацію, яка склалася в країнах Балтії по відношенню по відношення до російськомовного населення: відмова надавати громадянство, поява обмежень у виборі професій, російські школи почали кількісно скорочуватися, засоби масової інформації почали заборонятися. Це призвело до масового переселення.

Крім того в різних регіонах колишнього Радянського Союзу спалахують міжнаціональні конфлікти, що також призводить до змушеного переселення.

Не можна обійти увагою ще й той факт, що в країнах Східної Європи відбулися бурхливі події. Громадянська війна на міжнаціональному та релігійному ґрунті в республіках бувшої Югославії змусили тисячі людей шукати притулку в інших країнах. І хоча імміграція із-за кордону не носить такого масового характеру як із країн СНД, але й ця категорія людей потребує правового регулювання їх статусу на території України.

Україна зіткнулася з проблемою міграції. Виникла гостра необхідність вирішення складних питань громадянства і забезпечення прав людей. І в грудні 1993 року був прийнятий закон “Про біженців”. Цей закон визначає статус біженців, в ньому встановлюються економічні, соціальні і правові гарантії захисту їх прав і законних інтересів на території України у відповідності до Конституції України, принципів та норм. Україна дотримується міжнародних зобов’язань щодо захисту прав людини, яка вимушено залишила країну своєї громадянської належності або країну свого постійного проживання. (Конвенція 1951р. про статус біженців, Протокол 1967р., що стосується статусу біженців)

2. Правові основи статусу біженця.

Ст..1 Закону “Про біженців” дає таке визначення поняттю “біженці”.

Біженець – це особа, яка не є громадянином України і яка у наслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або через політичні переконання вимушена покинути територію держави, громадянином якої він є (або територію країни свого постійного проживання) і не може чи не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань.

У даному визначенні, основою для звернення за отримання статусу біженця вступають обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками, перерахованими вище.

Особами, які клопочуть про визнання біженцями можуть бути:

· Іноземні громадяни, які прибули або бажають приїхати на територію України;

· Особи без громадянства, які прибули, або бажають приїхати на територію України;

· Іноземні громадяни чи особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах.

В законі “Про біженців” визначені і умови, при яких особа не може бути визнана біженцем. Основні положення є такими:

Біженцем не може бути визнаним:

· Особа, яка здійснила злочин проти миру і людства чи інші важкі злочини;

· Особа, яка винна у вчиненні дій, які суперечать межі і принципам Організації Об’єднаних Націй;

· Особа за якою компетентні органи влади держави, в якій вона проживала, визнають права і обов’язки, пов’язані з громадянством цієї держави;

· Особи які користується захистом і (чи) допомогою інших організацій та установ ООН, окрім верховного комісара ООН по справам біженців.

· Особи, які залишили місце проживання з економічних причин, або внаслідок голоду, епідемії чи надзвичайних ситуацій природного, або техногенного характеру.

3. Порядок набуття статусу біженця.

Для отримання статусу біженця необхідно, щоб особа, яка виявила бажання бути визнаною біженцем і досягла 18 років, звернулася особисто, чи через уповноваженого на те представника ( у випадку, якщо особа за станом здоров’я не може звернутися особисто) з клопотанням у письмовій формі у відповідний орган міграційної служби України.

Таким органом може бути:

· Дипломатичне представництво чи консульська установа України, якщо дана особа не перебуває на території України;

· Пост імміграційного контролю державного органу виконавчої влади по міграційній службі, а за його відсутності – орган прикордонного контролю державного органу виконавчої влади;

· Орган прикордонного контролю органу виконавчої влади по прикордонній службі, чи територіальний орган державного органу виконавчої влади по внутрішнім справам при вимушеному незаконному перетину Державного контролю України;

· Територіальний орган державного органу виконавчої влади по імміграційній службі, якщо особа перебуває на законній підставі на території України.

Після того, як клопотання про визнання особи біженцем було подано до одного з перерахованих вище органів, проводяться такі процедури:

· Клопотання попереднього розглядають по суті;

· Приймається рішення про видачу свідоцтва про розгляд клопотання по суті, або про відмову у розгляді клопотання. Таке свідоцтво видається на руки особі, яка звернулася із клопотанням;

· Клопотання розглядається по суті;

· Приймається рішення про визнання біженцем або відмова у визнанні біженцем;

· Видається посвідчення біженця, або у випадку відмови повідомлення про відмову у визнанні біженцем;

Такі основні етапи процедури набуття статусу біженця. Роздивимось тепер більш ретельно кожен з цих етапів.

Особа, яка зацікавлена у набутті статусу біженця, зобов’язана надати документи, які засвідчують особистість, заповнити анкети і відповісти на питання під час індивідуальної співбесіди з працівниками міграційної служби. При відсутності документів, які засвідчують особистість, проводиться установлена законом та іншими нормативно-правовими актами процедура ідентифікації особистості, включаючи дактилоскопію.

Ст.4 Закону “Про біженців” визначає термін подачі клопотання, яке подається до органу прикордонного контролю, в пост імміграційного