Для суспільства та держави значимість основних прав і свобод людини і громадянина обумовлена тим, що їх реалізація забезпечує демократичний, соціальний та правовий характер Української держави;

2) вони не надуваються і не відчужуються за воле-виявленням людини і громадянина, тобто належать кож-ному від народження;

3) їм притаманні особливі юридичні властивості та специфічний механізм реалізації, зокрема:

а) конституційні (основні) права і свободи становлять ядро правового статусу особи і покладені в основу всіх юридичних прав, встановлених іншими галузями права, які, в силу цього, мають похідне значення по відношен-ню до основних;

б) закріплюються за кожною людиною і за кожним громадянином;

в) мають загальний характер, тобто їх об'єм є одна-ковий для кожної людини і для кожного громадянина;

г) основні права і свободи мають особливу юридичну форму закріплення - вони фіксуються в Конституції Ук-раїни;

д) специфіка механізму їх реалізації пов'язана з тим, що на відміну від інших прав і свобод, які реалізуються в конкретних правовідносинах, основні права і свободи

виступають передумовою будь-яких правовідносин у конкретній сфері, постійного, невід'ємного права кожно-го учасника правовідносин.

Основні права, свободи і обов'язки людини і грома-дянина становлять певну систему та класифікуються за різними підставами:

1) у залежності від суб'єкта їх поділяють на права людини і права громадянина;

2) за черговістю їх включення до конституцій та міжнародно-правових документів — на права першого, другого та третього покоління;

3) за генезою на природні (природжені) та похідні від них;

4) за видом суб'єкта на індивідуальні та колективні;

5) за ступенем їх абсолютизації на такі, що підляга-ють обмеженню і такі, що не підлягають законодавчому обмеженню;

6) за характером утворення на основні та додаткові.

Найбільш поширеним в юридичній літературі крите-рієм класифікації прав і свобод людини і громадянина є їх зміст. Як правило, за змістом вони поділяються на три групи: особисті або громадянські права і свободи; полі-тичні права ї свободи; економічні, соціальні та куль-турні права і свободи .

Особисті права і свободи розглядаються в правовій теорії та практиці як свобода людини приймати рішення незалежно від держави .

Духовна та фізична свобода людини від державного контролю історично сформувалася раніше від інших прав і свобод, а їх особливістю є те, що вони за своєю суттю є природними правами людини і не пов'язані з на-лежністю людини до громадянства України. Більшість із особистих прав і свобод носять абсолютний характер, тобто є не лише невід'ємними, а й такими, що не мо-жуть бути обмежені.

Конституція України закріплює такі особисті права і свободи: право на життя та право на захист свого життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (от. 27); право на повагу до своєї гідності (ст. 28); право на свободу та особисту недо-торканність та право невідкладно знати про мотиви свого арешту або затримання, з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, оскаржити затримання в суді (ст. 29); право на недоторканність житла (ст. ЗО); право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31); право на невтручання в особисте життя, право громадян України знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самовря-дування, установах і організаціях з відомостями про се-бе, право на спростування недостовірної інформації про себе і членів сім "і та право вимагати вилучення будь-якої інформації та на відшкодування матеріальної і мо-ральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, викори-станням та поширенням такої недостовірної інформа-ції (ст. 32); свободу пересування, право вільного вибору місця проживання та право вільно залишати територію України, право громадян України в будь-який час повер-нутися в Україну (стаття 33); право на свободу світогля-ду і віросповідання (ст. 35); право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); пра-во на безпечне для життя і здоров'я довкілля та відш-кодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50); право на вільне (за взаємною згодою жінки і чолові-ка) укладання шлюбу, охорона сім 'ї, дитинства, мате-ринства і батьківства (ст. 51); право на судовий захист, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самовряду-вання, посадових і службових осіб, право після викорис-тання всіх національних засобів правового захисту звертатися до міжнародних органів і установ, членом або учасником яких є Україна, право будь-якими не забо-роненими законом засобами захищати свої права і сво-боди від порушень і протиправних посягань (ст. 55); пра-во на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльніс-тю органів державної влади, органів місцевого самовря-дування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56); право знати свої права і обоє 'язки (ст. 57); право на звільнення від відповідаль-ності за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (заборона зворотної сили закону) (ст. 58); право на правову допомогу (ст. 59); пра-во не виконувати явно злочинні розпорядження чи нака-зи (ст. 60); заборона повторного притягнення до юриди-чної відповідальності (ст. 61); право на презумпцію не-винності та на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої безпідставним засудженням (ст. 62);

право на звільнення від відповідальності за відмову да-вати показання або пояснення щодо себе, членів сім "і чи близьких родичів, коло яких визначається законом (га-рантія проти самообвинувачення) та право на захист у суді (ст. 63).

Політичні права і свободи пов'язані з участю