встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.
За п.4 ст.40 КЗпП оформляється звільнення працівників, що самовільно залишили роботу (не виконали обов'язок письмо-вого попередження власника про звільнення за власним бажан-ням і залишили роботу до закінчення встановленого двотижне-вого строку; уклали відповідно до законодавства строковий трудовий договір і залишили роботу до закінчення строку трудового договору при відсутності права на його дострокове ро-зірвання; залишили роботу працівники, зобов'язані відпрацюва-ти встановлений законодавством строк після закінчення вищого навчального закладу чи професійно-технічного училища, якщо навчання провадилось за рахунок державного бюджету). В ви-падках самовільного залишення роботи звільнення проводиться з останнього дня роботи, хоч наказ про звільнення може бути видано значно пізніше. Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2000. – с. 250.
5)
нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
Підставою для розірвання трудового договору є нез'явлення на роботу протягом зазначеного строку. Вихід на роботу хоч би на один день перериває цей строк. І у подальшому чотиримісяч-ний строк має обчислюватись знову. Підсумовуватись періоди неявки на роботу, тривалістю менше чотирьох місяців, не мо-жуть.
Ще за часів соціалізму склалася така судова практика, котра допускала звільнення за п.5 ст.40 КЗпП лише за умови, що у власника була виробнича необхідність у звільненні. При цьому під виробничою необхідністю розуміють таку ситуацію, при якій заміщення непрацездатного працівника необхідне (перерозподі-лити його обов'язки між іншими працівниками немає можли-вості), а можливість прийняти працівника по строковому трудо-вому договору відсутня. Вважається також недопустимим звільняти працівника, якщо до закінчення періоду його тимчасо-вої непрацездатності залишилось небагато часу. Посилення по-ваги до букви закону в умовах продекларованого курсу на фор-мування правової держави має, на нашу думку, привести до зміни судової практики, визнання за власником права на звільнення працівника, що не з'являється на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності протягом чотирьох місяців, незалежно від інших обставин.
При деяких захворюваннях може бути встановлений законодавством більш тривалий строк збереження за працівником робочого місця. Зокрема, при захворюванні на туберкульоз працівник може бути звільнений з роботи, якщо неявка на роботу продовжувалась протягом 12 місяців. Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2000. – с. 250-251.
6)
поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
При цьому поновлення є підставою для звільнення лише у тому разі, якщо воно провадиться відповідно до законодавства. Поновлення на роботі допускається у таких випадках:
1)
за рішенням суду, якщо працівник звільнений без законних підстав КЗпП). Глава XV, Ст. 235 КЗпП. Оскільки частина перша ст. 235 КЗпП допускає поновлення звільненого працівника лише при звільнені не за законними підставами, треба думати, що погодження профспілкового органу на звільнення (коли його одержання являється необхідним відповідно до закону) визнається елементом самої підстави. У противному разі відсутність погодження профспілкового органу на звільнення не може вважатися підставою для поновлення на роботі;
2)
встановивши факт звільнення працівника без законної підстави (у тому числі без погодження профспілкового органу, якщо одержання такого погодження, відповідно до закону, яв-ляється необхідним), власник вправі за своєю ініціативою чи за вимогою відповідного органу нагляду за законністю поновити працівника на роботі, звільнивши того працівника, що був прий-нятий на його місце;
3)
громадянин, звільнений з роботи у зв'язку з незаконним засудженням, має бути поновлений на попередній роботі. ст.6 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завда-ної громадянинові незаконними діями органів дізнання, поперед-нього слідства, прокуратури та суду", № 266/94-ВР від 1 грудня 1994 р. У той же час стосовно цього випадку Верховний Суд України вважає неможливим по-новлення працівника не лише у разі ліквідації підприємства, установи, скорочення посади, а й при наявності інших причин, що перешкоджають поновленню працівника, наприклад, зайнят-тя посади працівником, який не може бути звільнений. У такому разі суд відмовляє у позові про поновлення на роботі, а працевлаштування здійснюється службою зайнятості.
Проте ще за соціалізму склалася практика дещо розширювального тлумачення поняття поновлення на роботі.
Свого часу виражалася думка про можливість звільнення за п.6 ст.40 КЗпП працівника, який був прийнятий для заміщення відсутнього працівника без зазначення строкового характеру тру-дового договору (внаслідок чого трудовий договір набув харак-теру укладеного на невизначений строк). На наш погляд, підстав для звільнення працівників у подібних випадках за п.6 ст.40 КЗпП немає.
Застосовувати більш широко, ніж це викладено вище, п.6 ст.40 КЗП було б недопустимим. Це стосується і тих випадків, коли законодавством за працівником визнається право на попе-редню роботу (посаду), котру він виконував до звільнення ст.3 Закону "Про альтернативну (невійськову) службу", № 1975-ХІІ від 12.12.91., право вима-гати надання попередньої роботи (посади), право на повернення на попереднє робоче місце у порядку переводу. Глава IV, ст. 32 Закону України "Про статус народного депутата України", № 2790-ХІІ від 17.11.92. Тим більше неможливе звільнен-ня працівника на підставі п.6 ст.40 КЗпП у разі, коли працівнику дається право на працевлаштування на те ж підприємство і не нижче тієї посади, яку він займав до звільнення. Розділ ІІ, Ст.