про те, що при роз-гляді такого роду спорів слід враховувати час, котрий пройшов після скоєння працівником винних дій, що дають підстави для втрати довіри, подальшу поведінку працівника та інші обстави-ни, що мають значення для правильного вирішення спору. П. 28. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.99.
Закон не вимагає також, аби до звільнення у зв'язку з втратою довіри у працівника вимагалися пояснення щодо допу-щеного ним порушення. Але у вимозі таких пояснень міститься значний сенс. Річ у тому, що у таких поясненнях працівники часто визнають допущені ними порушення і такі пояснення влас-ник вправі потім використовувати в суді як докази скоєння пра-цівником порушення своїх трудових обов'язків чи скоєння ним інших дій, що дають підстави для втрати довіри.
3)
вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
За цією підставою можуть бути звільнені особи, визначені як учасники педагогічного процесу. Це - керівні, педа-гогічні, наукові, науково-педагогічні працівники системи освіти. див. Розділ ІІІ, ст.50, 56 Закону України "Про освіту", № 1060-12 від 23 травня 1991 р. У зв'язку зі скоєнням аморального вчинку можуть бути звільнені й інші осо-би, до складу трудових обов'язків яких входить виконання ви-ховних функцій.
Не можуть звільнятися у зв'язку зі скоєнням аморального вчинку керівники всіх рангів крім, зрозуміло, керівників навчально- виховних закладів, котрі самостійно виконують виховні функції в навчальному процесі.
Підставою для звільнення працівника може бути скоєння аморального вчинку як пов'язаного, так і не пов'язаного з робо-тою, скоєння такого вчинку як у робочий, так і у вільний від роботи час. Зміст вчинку, що дає підстави для звільнення, законодавство не визначає. Воно лише називає вчинок аморальним, відсилаючи тим самим до моралі, яка залишається неписаною відтоді, як громадяни забули про моральний кодекс будівника комунізму.
Підставою для звільнення п. 3 ст. 41 КЗпП називає не будь-який аморальний проступок, а такий, що не сумісний з продовженням даної роботи. В судовій практиці не вироблено однозначного підходу до визначення межі між проступками сумісними і несумісними з продовженням роботи. Все це - дуже не чітко визначені критерії. Тому законодавець і надав суду право оцінювати аморальний проступок як сумісний або несумісний з про-довженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи, тому і Верховний Суд ухиляється від визначення цих критеріїв.
Як і звільнення у зв'язку з втратою довіри, звільнення працівника, виконуючого виховні функції, за скоєння аморального вчинку, не являється дисциплінарним стягненням. Тому при звільненні не є обов'язковим додержання процедури застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, - строків, встановлених ст. 148 Кодексу законів про працю. Проте, і тут і при розгляді спорів про поновлення на роботі суд враховує час, що пройшов після скоєння вчинку, який став підставою для звільнення, подальшу поведінку працівника та інші обставини. Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2000. – с. 263.
Розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а увипадках, передбачених пунктами 2 і 3 - також вимог статті 43 цього Кодексу.
***
2.3.3. Стаття 43 КЗпП Стаття 43 КЗпП із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N від 24.01.83, N від 27.06.86, N від 27.05.88; Законами N від 20.03.91, N від 18.02.92, N від 16.12.93, N від 19.01.95. передбачає умови розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, за яких необхідна попередня згода профспілкового органу:
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи,організації), 2 - 5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.
У частині першій цієї статті перелічуються підстави, звільнення за якими потребує попереднього погоджен-ня профспілкового органу. Тому хоч із заголовка статті, що коментується, і випливає, що вона стосується всіх випадків розірвання трудо-вого договору за ініціативою власника, погодження профспілко-вого органу необхідне лише при звільненні працівників за переліченими у цій статті підставами. Звільнення за ініціативою власника за іншими підставами (не вказаними у статті, що комен-тується) провадиться без погодження профспілкового органу.
Законодавству не буде суперечити, якщо працівник одночас-но буде членом декількох профспілкових організацій, діючих на підприємстві, крім випадків, коли статутом профспілки встанов-лені обмеження щодо подвійного членства. Але для звільнення достатньо погодження однієї з профспілко-вих організацій, членом якої являється працівник. Причому влас-ник сам вправі вибрати ту профспілку, до якої він звертається з поданням про розірвання трудового договору. Зрозуміло, що працівник повинен бути членом цієї профспілки. Розділ І, ст. 7; Розділ ІІІ, ст. 39. Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", № 1045-XIV, від 15 вересня 1999 р.
Дана стаття сформульована як норма прямої дії, яка не припускає встановлення підзаконними актами додат-кових випадків, коли розірвання трудового договору за ініціати-вою власника потребує згоди профспілкового органу.
Кабінет Міністрів України визнав за необхідне внести зміни до Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, виключивши з абзацу другого п.15 цього Положення зазначення на можливості звільнення працівників за підставами, передбаченими Положенням «без згоди профспілкового комітету». Постанова КМУ № 163 від 7 березня 1993 р. Підчас це розуміється так, що виключення з Положення зазначених слів означає не-обхідність