При наданні відпустки з подальшим звільненням розраху-нок по заробітній платі з працівником, на нашу думку, має бути проведений у останній день роботи перед відпусткою, хоч у тру-довій книжці працівника як день звільнення (останній день роботи) буде зазначений останній день відпустки.

***

2.4.7. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено Статтею 117 КЗпП:

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазна-чені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплати-ти працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому пра-цівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточ-ного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

Заходи, встановлені статтею, що коментується, у її заголов-ку, визначаються як відповідальність. Очевидно, це один із різно-видів матеріальної відповідальності власника (підприємства) пе-ред працівником. Така матеріальна відповідальність у теорії визнається вже давно, але у законі вона прямо не визнана. Зако-нодавець переважно формулює лише окремі правила про мате-ріальну відповідальність власника (підприємства) перед праців-никами, не забезпечуючи їх будь-якими загальними нормами.

Підставою відповідальності власника (підприємства) згідно зі статтею, що коментується, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти (такі склади у теорії називають "усіченими") - порушення власником строків розрахунку при звільненні і вина власника. Не слід думати, що вина власника виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Лише непере-борна сила (надзвичайна і непереборна при даних умовах подія) вик-лючає вину власника. Та й сама непереборна сила не може ро-зумітися широко - це стихійне чи громадське лихо і близькі до нього явища.

Хоч і КЗпП Глава ІІІ, ст.34. КЗпП. і Закон "Про оплату праці" Розділ І, ст. 1. Закону України «Про оплату праці», № 108/95-ВР від 24.03.95. визначають зобов'язаним перед працівником у правовідношенні по заробітній платі власника, стаття, що коментується, вважає відповідальним за затримку розрахунку підприємство, а не власника. У той же час однією з підстав відповідальності підприємства перед працівпиком є вина власника.

Затримка розрахунку з працівником при відсутності спору про розмір належних працівнику сум тягне обов'язок власника здійснити на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Пред'являючи таку вимогу до власника, працівник не зобов'язаний доводити наявність будь-яких шкідливих наслідків затримки розрахунку при звільненні. Очевидно, достатньо аби працівник пред'явив у суді лише трудову книжку з записом про звільнення. Хоч у цивільному про-цесі кожна сторона зобов'язана доводити ті обставини, на які вона посилається див. Розділ І, Глава 4, ст. 30. Цивільного Процесуального Кодексу України., працівник об'єктивно не зможе довести навіть факт затримки, бо те, чого не було (розрахунку при звільненні) довести дуже важко. Власнику ж довести факт розра-хунку дуже просто. Для цього він може подати розрахункові документи. Що ж до вини, то за Цивільним кодек-сом обов'язок доведення її відсутності лежить на власникові. Розділ ІІІ, підрозділ І, Глава 18, ст. 209. Цивільного Кодексу України.

При наявності спору про розмір належних звільненому пра-цівникові сум власник зобов'язаний виплатити працівнику се-редню заробітну плату за весь час затримки розрахунку, якщо спір вирішений на користь працівника. Якщо ж спір вирішений на користь працівника частково, працівнику здійснюється відшкоду-вання за період затримки розрахунку, розмір якого визначає суд.

Середній заробіток за період затримки розрахунку зменшується на суму заробітної плати, одержаної за цей період на новому місці ро-боти, якщо у період затримки розрахунку працівник поступив на нове місце роботи. Із цього правила статті, що коментується, все ж випливає, що при відсутності шкоди для працівника у вигляді заробітної плати, не одержаної за період затримки розрахунку, підприємство не може нести відповідальності перед працівником. Разом з тим і працівник не зобов'язаний доводити, що він вживав заходів для свого працевлаштування. Для відшкодування заробітної плати за період затримки розрахунку достатньо, аби працівник за цей період не мав заробітку. Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2000. – с. 510.

***

2.4.8. Стаття 118 закріплює гарантії для працівників, обраних на виборні посади:

Працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших гро-мадських організаціях, надається після закінчення їх повно-важень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Для з'ясування кола працівників, котрим надаються гарантії відповідно до ст. 118 КЗпП, ця стаття має піддаватися істо-ричному тлумаченню. Стаття 118 КЗпП до цього часу