що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Тобто питання заохочення цілком віднесені до сфери локального правового регулювання. Саме в локальних актах конкретних підприємств, установ, органі-зацій встановлюються показники, досягнення яких дає право на відповідний вид матеріального чи морального заохочення. Наявніс-ть таких правових засобів створює правову базу для суб'єктивно-го права працівника на заохочення.
Працівники, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов'язки, мають переваги та пільги в галузі соціально-культурного та житлово-побутового обслуговування. Таким працівникам дається перевага при просуванні по роботі Див.: під ред.: Стычинский Б.С., Ротань В.Г. Научно – практический коментарий к законодательству Украины о труде. Том – ІІ. Сімферопіль: “Тавріда”, 1998. С. 72 – 73. .
Для певних категорій працівників чинним законодавство спеціально регулюється проходження службової кар'єри. Зокрема Законом України “Про державну службу” передбачені класифікація посад і рангів державних службовців, а також закріплено положення, згідно з яким просування по службі здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі. Переважним пра-вом на просування по службі користуються державні службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють свій про-фесійний рівень та зараховані до кадрового резерву. У державних органах створюється кадровий резерв для зайняття посад держав-них службовців, а також для просування по службі. Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом регулюється спеціальним положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи до заохочення, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння по-чесних звань і звань кращого працівника за даною професією.
Заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з профспілковим коміте-том підприємства, установи, організації.
Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) влас-ника і заносяться у трудову книжку працівника Див.: ст. 144 Кодексу законів України про працю..
Деякі специфічні види заохочень передбачають статути і по-ложення про дисципліну. Так згідно з Дисциплінарним статутом прокурорсько-слідчі працівники та працівники інших установ про-куратури заохочуються за сумлінне і зразкове виконання службо-вих обов'язків, ініціативу та оперативність у роботі наступними видами: подякою, грошовою премією, подарунком, цінним пода-рунком, достроковим присвоєнням класного чину або підвищен-ням у класному чині, нагородженням нагрудним знаком "Почес-ний працівник прокуратури України". За особливі заслуги в ро-боті працівник прокуратури може бути представлений до нагороди державними нагородами і присвоєння почесного звання "Заслуже-ний юрист України" Див.: р.ІІ (“Заохочення”) Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991р. № 1796-ХІІ.. Згідно з Положенням про дисципліну праців-ників залізничного транспорту за зразкове виконання службових обов'язків та ініціативність у роботі встановлюються такі види за-охочення: оголошення подяки, преміювання, нагородження цінним подарунком, почесною грамотою, присвоєння знання кращого працівника за фахом, нагородження нагрудним значком і нагруд-ним знаком "Почесний залізничник" Див.: р.І (“Заохочення”) Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993р. № 55..
Вищий керівник користується правом застосування заохо-чення, що належить нижчому керівникові, у повному обсязі.
Крім нормативного регулювання заохочень за добросовісну працю останнім часом використовується і договірне його регулю-вання. Зокрема, воно характерне для контрактної форми трудово-го договору. Укладаючи контракт, сторони передбачають додаткові заходи заохочення крім тих, що вже визначені законодавством, в разі належного виконання працівником взятих на себе зобов'я-зань. Це можуть бути і разові винагороди, і премії, і оплата прої-зду під час відпустки та ін.
2.3 Дисциплінарний проступок та його наслідки
Дисциплінарна відповідальність - це один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права.
Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінар-ний проступок, склад якого традиційно включає: суб'єкт, суб'є-ктивну сторону, об'єкт, об'єктивну сторону.
Слід відзначити, що трудове правопорушення і дисциплінар-ний проступок не співпадають за змістом. Трудове правопорушен-ня складається з двох різновидів: дисциплінарного проступку і майнового трудового проступку. Загальним для цих правопоруше-нь є недодержання саме трудових обов'язків працівником; але відмінності обумовлюють два види відповідальності в рамках тру-дового права - дисциплінарної і матеріальної.
Суб'єктом дисциплінарного проступку завжди є особа, яка перебуває у трудових правовідносинах з власником або уповнова-женим органом. Здатність нести відповідальність за порушення трудових обов'язків є складовою частиною дієздатності особи. Трудова праводієздатність за загальними правилами наступає з 16 років, у певних випадках з 15 років, а учнів - з 14 років (ст.188 КЗпП України). Всі неповнолітні мають рівні права і обов'язки у трудових правовідносинах з повнолітніми. Це говорить про те, що до дисциплінарної відповідальності працівник може притягатись з моменту, коли він за віком досяг трудової праводієздатності.
За законодавством розрізняється загальний і спеціальний суб'єкт дисциплінарної відповідальності. Загальним суб’єктом є працівник, на якого поширюються загальні норми про дисципліну: правила внутрішнього трудового розпорядку, КЗпП України. Спе-ціальним суб'єктом є працівник, який несе дисциплінарну відпові-дальність за спеціальними нормативно-правовими актами: статута-ми, положеннями, законами.
Суб'єктивну сторону дисциплінарного проступку характери-зує вина, тобто певне психічне ставлення особи до своїх .протип-равних дій та їх шкідливих результатів. Вина виступає у двох формах: умислу і необережності. Для дисциплінарного проступку більш характерною є вина у формі необережності.
Об'єктом дисциплінарного проступку є суспільні відносини, які складаються в процесі здійснення внутрішнього трудового роз-порядку конкретного підприємства.
Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта, шкідливих наслідків і причино-вого зв'язку між ними і поведінкою правопорушника. Протиза-конність поведінки полягає у порушенні трудових обов'язків, за-кріплених нормами трудового права: КЗпП, правилами внутрі-шнього трудового розпорядку, статутами, положеннями, посадови-ми інструкціями.