18) використовувати в порядку, передбаченому законодавством України, земельні ділянки;

19) одержувати безоплатно за письмовими запитами начальника розвідувального органу Державного комітету у справах охорони державного кордону України командирів військових частин та начальників оперативно-розшукових підрозділів від державних органів, підприємств, установ і організацій, а також об'єднань громадян інформацію, необхідну для виконання покладених на війська обов'язків, за винятком випадків, коли законодавством України встановлено спеціальний порядок одержання інформації;

20) використовувати у порядку, встановленому законодавством України, водний і повітряний простір України, морські та річкові порти, аеропорти та аеродроми (посадочні майданчики), розташовані на території України, незалежно від їх відомчої належності і призначення; одержувати навігаційну, метеорологічну, гідрографічну та іншу інформацію, необхідну для забезпечення польотів і кораблеводіння, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

21) здійснювати спеціальні заходи забезпечення безпеки військовослужбовців Прикордонних військ України та їх близьких родичів, недоторканності житла, а також збереження їх майна згідно з чинним законодавством України.

Висновок.

Отже, Державний комітет у справах охорони державного кордону України є центральним органом державної виконавчої влади, який реалізує державну політику з прикордонних питань, бере участь у розробці й реалізації загальних принципів правового оформлення і охорони державного кордону України та її виключної (морської) економічної зони, здійснює функції центрального органу управління Прикордонними військами України, забезпечує недоторканності державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, забезпечує участь України в міжнародному співробітництві з прикордонних питань і виконання відповідних зобов’язань, що випливають з міжнародних договорів України, здійснює контроль за виконанням актів законодавства України щодо державного кордону і діяльності Прикордонних військ України.

Охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Прикордонні війська України, а в повітряному просторі - на Війська повітряної оборони України.

ІІІ. Зміст, особливості та правові основи управління в галузі митного контролю.

поняття та риси митних органів.

Митні органи в України належать до системи центральних державних органів виконавчої влади, що здійснюють функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів. Митні органи займають у системі державних органів України специфічне місце, що визначається покладеними на них завданнями та функціями. Як органи виконавчої влади митні органи України характеризуються наступними основними рисами:

– вони утворюються і діють під загальним керівництвом Президента України;

– вони виключно і безпосередньо здійснюють митну справу;

– митні органи наділено визначеною для них законами компетенцією в галузі митної справи. Інші органи, крім Верховної Ради, Президента України, Кабінету Міністрів України, не вправі приймати рішення, що пересікаються з компетенцією митних органів України та виконувати без відповідного допуску чи заміняти їх функції, чи іншим чином умішуватися в діяльність митних органів;

– діяльність митних органів за своїм змістом є розпорядчою й у межах визначеної для них компетенції вони вправі видавати нормативні акти з митної справи, що діють на всіх території України й мають обов’язкову силу для підвідомчих підпорядкованих органів, інших державних органів та їх посадових осіб, юридичних та фізичних осіб;

– митні органи утворюють єдину систему;

– митні органи утворюються, реорганізуються й ліквідовуються Президентом України та Держмитслужбою України;

– митні органи наділено правами юридичної особи й вони відносяться виключно до юридичних осіб публічного права. Як юридичні особи вони мають правосуб’єктність, індивідуальні ознаки;

– гранична чисельність працівників центрального апарату ДМСУ встановлюється Кабінетом Міністрів України. Структура центрального апарату та штатний розпис ДСМУ затверджує Голова Держмитслужби;

– фінансування діяльності митних органів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, які передбачаються на утримання державного апарату.

Чинним законодавством митні органи віднесено до воєнізованих органів. У ряді країн світу, у тому числі й Російської Федерації, з якою в України найбільший митний кордон, такі органи віднесено законодавством до правоохоронних органів. Зважаючи на те, що митні органи України теж здійснюють правоохоронні функції по захисту її економічного суверенітету й економічної безпеки, забезпечують захист прав та законних інтересів громадян і господарюючих суб’єктів, а також державних органів за дотриманням ними зобов’язань у сфері митної справи, питання про те, віднести митні органи України до правоохоронних чи ні, не таке вже й просте. Митні органи виконують функції дізнання у справах про порушення митних правил, мають право застосовувати примус і накладати стягнення відповідно до чинного законодавства, застосовують ряд характерних для правоохоронних органів процедур (особистий догляд, передогляд). Діяльність митних органів забезпечується спеціально підготовлені державні службовці, що мають право на оснащення та застосування спеціальних засобів (вогнепальної зброї, наручників, упаковок з газом дратівливої дії, засобів примусової зупинки транспортних засобів тощо).

Правові, економічні й організаційні основи митної справи визначаються Конституцією, законами України (серед них особливе місце належить Митному кодексу - комплексному закону в сфері митної справи), нормативними актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами Державної митної служби України (Держмитслужба) і інших центральних органів виконавчої влади. Винятково законами України визначаються основи митної справи.

Митний кодекс Відомості Верховної Ради, 2002, N 38-39, ст.288 (МК) від 11 липня 2002 року являє собою основу митного законодавства України. За своїм характером він є комплексним законом, що регулює різноманітні відносини, що торкаються різних галузей права - адміністративне, цивільне, фінансове, карне і, у визначеній мірі, міжнародне. У МК визначені: функції митних органів; принципи переміщення товарів і транспортних засобів (право на ввіз і вивіз, заборону на ввіз і вивіз, обмеження на ввіз і вивіз); митні платежі; митне оформлення; митний контроль;