Контроль з боку цих органів відрізняється від контролю в загальновизнаному розумінні ще й тим, що державні інспекції і служби не мають права застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності.

3.Громадський контроль.

В юридичній літературі виділяють і громадський контроль, до якого відносять контроль з боку різних громадських угруповань – профспілок, трудових колективів, партій, рухів та ін., а також окремих громадян. Але й тут також відсутні такі важливі ознаки контролю, як право втручатися в оперативну діяльність підконтрольних і право самостійно притягати винних до правової відповідальності. Водночас слід відзначити, що окремі громадські утворення мають хоча і не повні (скорочені), але все ж досить істотні контрольні повноваження, які наближають їх до державних контролюючих органів і передусім органів адміністративної юрисдикції.

Серед повноважень деяких громадських угруповань є такі, які мають ознаки контролюючих органів. Наприклад, профспілки відповідно до чинного законодавства контролюють додержання адміністрацією підприємств, установ, організацій законодавства про працю і нормативних актів про охорону праці, житлово-побутове обслуговування працівників та ін. Закон України від 15 грудня 1993р. “Про захист прав споживачів” Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1994. №1. Ст..1. надає право об’єднанням споживачів: здійснювати контроль за додержанням прав громадян як споживачів; проводити незалежну експертизу та випробування продукції; разом з відповідними державними органами здійснювати контроль за якістю продукції, торговельного та інших видів обслуговування, застосуваня цін; вносити в правоохоронні органи та органи державного управління матеріали про притягнення до відповдальності осіб, винних у випуску та реалізації неякісної продукції та ін.

Представники деяких громадських угруповань наділені правом складати протоколи про адміністративні правопорушення. Це народні дружинники, громадські мисливські, лісові інспектори, інспектори рибоохорони та ін., які мають повноваження здійснювати перевірку додержання законодавства у відповідних сферах діяльності. Окремі з них наділені у деяких випадкахправом доставляти правопорушників до міліції чи виконкому сільскої (селищної) ради.

III.Загальний нагляд прокуратури в державному управлінні.

1. Предмет загального нагляду.

У данний час, згідно з п.9 Перехідних положень Конституції України, прокурктура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів. У юридичній теорії і практиці ця функція визначається як загальний нагляд прокуратури. Вона регламентована Законом “про прокуратуру” від 5листопада 1991р.

Конституція України покладає на прокуратуру:

1)підтримання державного обвинувачення в суді;

2)представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3)нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4)нагляд за додержання законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Ст.121 Конституції України

В ст.1 Закону України “Про прокуратуру” також закріплюється право здійснювати нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, днржавними комітетами, відомствами, іншими органами державного і господарського управління та контролю, урядом АРК, місцевими радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежністі посадовими особами та громадянами.

При здійсненні нагляду прокурори не можуть втручатися в діяльність підніглядних їм органів, не наділені безпосереднім правом застосовувати заходи примусового впливу, скасовувати протизаконні акти управління та змінювати їх. Вони також не можуть притягати винних до правової відповідальності.

Загальний нагляд - це нагляд за виконанням законів виконавчо-розпорядчими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами.

Ст.19 Закону “Про прокуратуру” говорить що, “предметом загального нагляду є:

1)відповідність актів, видаваних всіма органами, підприємствами, установами, організаціями і посадовими особами, вимогам Конституції України і діючим законам;

2)дотримання законів про недоторканість особи, соціально-економічних, політичних, особистих правах і свобод громадян, захисту їхньої честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3)дотримання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища,митниці і зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться по заявах і інших повідомленнях про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а при наявності приводів – також за власною ініціативою прокурора.

Прокуратура не підмінює органи відомчого керування і контролю і не втручається в господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Загальний нагляд спрямовано на те, щоб акти, які видають виконавчо-розпорядчі органи відповідали чинному законодавству і щоб закони виконувалися адресатами точно і однаково.

2. Повноваження прокурора.

За ст.20 Закону “Про прокуратуру” при здійсненні загального нагляду прокурор має право:

1)безперешкодно по посвідченню, що підтверджує займану посаду, входити в приміщення державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості і приналежності, у військові частини, установи без особливих пропусків, де такі введені; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, що містить комерційну або банківську таємницю, конфіденційну інформацію.

Письмово вимагати представлення в прокуратуру для перевірки зазначених документів і матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі про операції і рахунки юридичних осіб і інших організацій, для рішення питань, зв'язаних з перевіркою;

2)вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази й інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і міри її забеспечення;

3)вимагати від керівників і колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підлеглих і підконтрольних підприємств, установ, організацій і інших структур незалежно від