Провадження у справах про адміністративні правопорушення
КУРСОВА РОБОТА
з адміністративного права
На тему:
“Провадження у справах про адміністративні правопорушення”
План:
1. Вступ
2. Поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення.
а) поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення.
б) основні елементи процесуальної форми.
в) риси провадження у справах про адміністративні порушення.
г) принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення.
д) підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.
е) учасники провадження.
є) доказу в провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
3. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення та їх характеристика.
а) поняття стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення.
б) система стадій і етапів провадження.
в) Адміністративне розслідування:
Загальне розслідування.
Спрощене провадження .
г) розгляд справ про адміністративні правопорушення.
д) оскарження й опротестування постанов у справах про адміністративні правопорушення .
е) виконання постанов.
4. Адміністративні провадження в діяльності органів внутрішніх справ
5. Висновок
6. Список використовуваної літератури
1. Вступ
Проблеми процесуального регулювання засад, умов і порядку реалізації законів, указів Президента, постанов уряду України, інших нормативно-правових актів і матеріальних адміністративно-правових норм, які містяться в них, що регулюють відношення в різних аспектах і напрямках реалізації державної виконавчої влади. Процесуалізація владної діяльності публічних органів виконавчої влади необхідна для ефективної діяльності останніх; сприяє обмеженню прийняття ними помилкових рішень; а також гарантує невладним суб'єктам реалізації їхніх прав і законних інтересів.
Актуальність теоретико-правового дослідження питань провадження у справах про адміністративні правопорушення обумовлена необхідністю:
1.
проведення сучасних науково-теоретичних досліджень в галузі адміністративного процесу;
2.
якнайшвидшої адміністративної процесуалізації для створення системи адміністративно-процесуального законодавства, націленої на реалізацію конституційного положення про поділ влади, на захист прав і свобод громадян, а також на державотворення;
3.
поліпшення організації і функціонування виконавчих органів державної влади.
Відсутність процедури в застосуванні норми владовідношення веде фактично або до її паралізації, або до суб'єктивного розсуду чиновників. І те, і інше є неприпустимим у правовій державі. Доти поки не будуть проведені серйозні заходи в країні з правової процесуалізації матеріальних прав, реальних зрушень з захисту прав громадян, що їм надає Конституція України та інші закони, не буде. В Україні на відміну від закордонних країн ні в який період (дореволюційний, радянський і постперебудовчий) не існувало правового механізму реалізації найважливіших (життєво необхідних норм, які видавали адміністративні органи – органи державного управління). Конституційне регулювання прав громадян не відмежує їх від адміністративної сваволі і несправедливості, що самим серйозним образом ставить на порядок денний питання про реформування адміністративного процесу в Україні.
Проблематика провадження по справах про адміністративних правопорушень широко обговорюється в науковій літературі.
2. Поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Кожне провадження здійснюється відповідно до визначених стадій з дотриманням принципів адміністративного процесу.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення визначається як ряд послідовних дій уповноважених органів (посадових осіб), а в деяких випадках — інших суб'єктів, що відповідно до норм адміністративного законодавства здійснюють міри, спрямовані на залучення правопорушників до відповідальності і забезпечення виконання винесеної постанови.
Або іншими словами провадження у справах про адміністративні правопорушення – це діяльність уповноважених суб'єктів по застосуванню адміністративних стягнень, здійснена в адміністративно-процесуальній формі. Це провадження – складова частина адміністраційно-юрисдикційного процесу Бахрах Демьян Николаевич. Административное право России. Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2002..
Питання співвідношення матеріального і процесуального права є принциповим питанням правознавства, оскільки це методологічне і загальне питання. Відкриття розподілу права на матеріальне і процесуальне належить О. Белову, і зроблено він у його «навчанні», у якому він сформулював процес як юридичного відношення між сторонами і судом.
При розробці поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення радянські вчені підходили до нього з прагненням забезпечити законність у діяльності державного управління шляхом упорядкування законом їхніх владних дій і процедури цих дій при взаєминах влади з громадянами. Тому А.Е. Лунєв підкреслював, що під адміністративним процесом варто розуміти порядок діяльності всіх органів державного управління по здійсненню їхньої компетенції, порядок розвязання справ, що виникають у процесі управління, а також застосування норм матеріального адміністративного права. Він писав зокрема: «Усе це широке коло питань, що мають важливе значення поліпшення роботи органів державного управління, входить у поняття адміністративного процесу» Лунев А.Е. Вопросы административного процесса. // Правоведение.— Л., 1962.— №2.— С.43. .
По даному питанню представляється помітною дискусія найвизначнішого процесуаліста в адміністративному праві Н.Г. Саліщєвой з угорським вченим Ф. Толді. Останній коментував процесуальний закон 1957р. в Угорській Народній Республіці і для визначення кола відносин, охоплюваних процесуальним правом, послався на роботу молодого К. Маркса, що у статті «Дебати з приводу законів про крадіжку лісу» писав, що процес є тільки форма життя закону, прояв його внутрішнього життя. Слідом за К. Марксом Ф. Толді робить висновок, що «матеріальне право тільки за допомогою порядку провадження перетворюється у фактор, що формує життєві відносини».
Загальна теорія права, на жаль, найчастіше ухиляється від вивчення процесуальних питань, що залишають на рішення вчених, що працюють в окремих галузях права. Серед рідких висловлень теоретиків права про процес можна провести думка О.Э. Лейста: «Розрізняються норми матеріального права (визначальний зміст прав, обов'язків і заборон, безпосередньо спрямованих на регулювання суспільних відносин) і норми процесуального права (визначальний порядок, процедуру, форму реалізації норм матеріального права)» Теория государства и права.— М., 1987.— С.313. . Не всяка реалізація норми — це процес у правовому змісті. Д.М. Чечот пише, що в деяких випадках і суд може діяти як адміністративний орган, а, отже, його відносини не будуть у цьому випадку процесуальними Чечот Д.М. Административная юстиция. Теоретические
