не буде доведене і зафіксовано у встановленому законом порядку. Звідси випливає також, що тягар доведення лежить на обвинувачі. Притягуваний до відповідальності не зобов'язаний доводити свою невинність, хоча і має на це право. З презумпції невинності випливає і таке важливе положення: усякий сумнів тлумачиться на користь особи, притягуваної до відповідальності. Воно відноситься до випадків, коли сумніву не були усунуті в ході вирішення справи. Зазначена обставина є однією із засад винесення виправдувальних постанов.
Право громадян на захист містить у собі наступні загальні права:
1) вимагати доведення пропонованого обвинувачення;
2) особисто брати участь у здійсненні ряду процесуальних дій (огляді приміщень, вилученні майна, розгляді справи й ін.). а значить бути сповіщеним про час і місце їхнього здійснення;
3) одержувати в триденний термін копії основних документів, що відображають позицію суб'єкта влади в справі (протоколу, постанови, рішення по скарзі);
4) «бути вислуханим» (давати пояснення);
5) заявляти клопотання (про виклик свідків, прилученні документів і ін.);
6) заявляти відводи посадовим особам, експертам (таке право поки існує тільки по митним і частково по податкових справах);
7) знайомитися з усіма матеріалами справи;
8) оскаржити дії суб'єктів влади;
9) на юридичну допомогу;
10) на сприяння (перекладача, законного представника й ін.). Шкода, що ще немає норм, що регулюють право потерпілого на сприяння адвоката, перекладача.
Принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення.
1. Принцип законності.
Процедура здійснення адміністративного принципу повинна реалізуватися відповідно до букви закону. Необхідно довести винність особи, притягнутої до адміністративної відповідальності. Адміністративне стягнення може бути накладено тільки компетентними на те органами (посадовими особами). Існують можливість оскарження рішення у справах про адміністративні правопорушення і ціла система наглядових органів, що стежать за дотриманням законності. Необхідно дотримувати як матеріальної, так і процесуальної норми законодавства.
2. Принцип оперативності.
Необхідно дотримувати стислість матеріально-правових і процесуально-правових термінів у сфері адміністративної відповідальності, принцип невідворотності адміністративної відповідальності в сполученні зі швидким реагуванням на зроблені правопорушення і своєчасне застосування до винних засобів адміністративного стягнення.
3. Принцип безпосередності.
Він складається у вимозі присутності особи, що скоїла адміністративне правопорушення, на розгляді своєї справи, його законних представників, усного провадження компетентним органом, оголошення винесеної постанови по закінченні процесу.
4. Принцип рівності сторін.
Перед законом і органом, що розглядає справа, усі громадяни, незалежно від походження, соціального і майнового положення, расової, національної приналежності, статі, освіти, мови, відносин до релігії, роду і характеру занять, місця проживання, віку рівні.
5. Принцип публічності.
Складається в тому, що провадження у справах про адміністративні правопорушення від імені держави, що делегує повноваження відповідним органам. Всі справи про адміністративні правопорушення розглядаються офіційно, провадження по них носить публічний характер.
6. Принцип гласності.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються відкрито, можуть залучатися представники громадськості, трудових колективів.
7. Принцип змагальності.
Змагальність виявляється в поділі функцій захисту й обвинувачення. І той і інший елементи процесу можуть характеризувати як сторону притягнутої до адміністративної відповідальності особи, так і сторону потерпілого. Органи, що розглядають справа, зобов'язані враховувати позицію учасників процесу і мотивувати в постанові прийняте рішення в справі з урахуванням думки учасників процесу.
8. Принцип національної мови.
На території України офіційне діловодство ведеться українською мовою. Громадянин України, що не володіють українською мовою, має право виступити при розгляді справ про адміністративні правопорушення тією мовою, якою він володіє.
9. Принцип об'єктивності істини.
При здійсненні провадження по адміністративних правопорушеннях доведенню й оцінці підлягають:
-
факт здійснення правопорушення;
-
винність (чи невинність) особи, притягнутої до адміністративної відповідальності;
-
помякшуючі й обтяжуючі відповідальність обставини;
-
підстави для стягнення майнового збитку і його розмір;
-
підстави для припинення провадження в справі.
Доказу в справі оцінюються відповідним органом (посадовою особою) за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні обставин справи в їхній сукупності.
10. Принцип двоступеневості.
Потерпілий і особа, притягнута до адміністративної відповідальності, мають право оскарження постанови по конкретній справі. Дана постанова може бути переглянута в органі другої інстанції.
11. Принцип диспозитивності.
Учасники адміністративно-юрисдикційного провадження за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, знайомитися чи не знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, користатися послугами перекладача, оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення.
12. Принцип усності.
Учасники процесу по справах про адміністративні правопорушення дають усні пояснення, що записуються у відповідні протоколи.
Таким чином, у провадженні у справах про адміністративні правопорушення уповноваженими на те органами адміністративної юрисдикції реалізуються загальноюрисдикційні принципи, що мають свою специфіку, обумовлену адміністративно-правовою природою виникаючих правовідносин, регульованих за допомогою застосування адміністративно-процесуальних норм.
Відповідно до статті 245 КпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Іншими словами, тут зважуються дві пов'язані між собою задачі: юрисдикційна (справедливе рішення справ) і профілактична (попередження нових правопорушень).
Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення
У провадженні у справах про адміністративні порушення бере участь величезне число різних органів, їхніх представників, що наділені владними повноваженнями і вправі робити дії, що визначають рух справ. Таке положення обумовлюється, по-перше, розмаїтістю і специфікою численних галузей адміністративної діяльності й існуючих у них відносин. І щоб кваліфікаційно займатися справами про адміністративні правопорушення, потрібно мати спеціальні знання, бути компетентним у даній галузі. А по-друге, множинність суб'єктів владних повноважень створює умови для оперативного й ощадливого провадження, оскільки найчастіше його ведуть органи, посадові особи, що систематично здійснюють нагляд за дотриманням відповідних правил.
Для наукової