Підвідомчість – невід'ємна частина компетенції. У той же час підвідомчість – це визначений, регульований правом зв'язок двох сторін правовідносини: тієї, котра відає, вирішує, і тієї, котра підвідомча, залежна. Відати справами – значить вирішувати питання у відношенні визначених індивідуальних і колективних суб'єктів права. Для лідируючих суб'єктів підвідомчість – це компонентів їхньої компетенції, що зв'язує їхні повноваження з визначеними об'єктами уладного впливу, визначає їхні предметні, територіальні границі. А для іншої сторони владних правовідносин підвідомчість означає її правову залежність від того, хто відає справами.

Підвідомчість справ може бути заснована на лінійній і функціональній владі (підпорядкованості). Так, підвідомчість справ про дисциплінарні провини базується на лінійній владі керівника і відповідно лінійній підпорядкованості працівника (студента, військовослужбовця), а підвідомчість справ про адміністративні порушення (як і весь адміністративний примус) є проявом функціональної влади (підпорядкованості) Бахрах Демьян Николаевич. Административное право России. Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2002..

В провадженні у справах про адміністративні порушення дуже часто одні органи (посадові особи) вправі розслідувати справи, інші — розглядати їх і приймати постанови, треті — розглядати скарги на постанови. Ця «естафета лідируючих суб'єктів» характерна для всіх юрисдикційних процесів. Тому в процесі актуальне питання про постадійну підвідомчість справ (хто справу розслідує, хто приймає постанову і т.д.) і навіть підвідомчості при здійсненні окремих дій (хто надає відстрочку виконання постанови, складає протокол і т.д.).

При визначенні підвідомчості справ про провини потрібно пам'ятати про існування різних рівнів підвідомчості і порядку послідовного їхнього виявлення.

У ст. 213 КпАП приведений перелік органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Але він не вичерпний і доповнюється вказівками інших нормативних актів. Так, 10 жовтня 1985 р. було прийнято Положення про комісії з боротьби з пияцтвом в Україні Відомості Верховної Ради Української РСР.-1985.-№ 44.- ст.-1053, що створювалися на підприємствах, в установах, організаціях і їхніх структурних підрозділах і також наділялися правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, а за матеріалами у відношенні членів своїх трудових колективів застосовувати до винного заходи суспільного впливу чи штраф.

Відповідно до законодавства (ст. 213 КпАП) справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад;

2) виконавчими комітетами селищних, сільських рад;

3) районними (міськими) судами (суддями) — нині місцеві суди;

4) органами внутрішніх справ (міліції), органами державних інспекцій і інших органів (посадовими особами), уповноваженими на те законодавчими актами України.

Компетенція і порядок створення цих колегіальних органів урегульовані законодавством України.

Посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, у відповідності зі ст. 217 КпАП діють у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.

Найбільш широкі компетенції в сфері застосування адміністративних стягнень мають адміністративні комісії. Порядок їхнього створення, склад, задачі і компетенція визначені Положенням про адміністративні комісії України, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР від 9 березня 1988р. Відомості Верховної Ради Української РСР.-1988.-№44.-ст.-1053

Адміністративні комісії є колегіальними органами. Вони створюються відповідними радами на першій організаційній сесії чергового скликання при виконавчих комітетах районних, міських (у містах без районного розподілу), районних у містах рад. У разі потреби адміністративні комісії створюються при виконавчих комітетах селищних, сільських рад. Адміністративні комісії створюються на термін повноважень цих рад.

Комісію очолює голова, що є заступником голови чи членом виконавчого комітету відповідної ради. До складу комісії входять: заступник голови, відповідальний секретар і не менше шести членів комісії, кількість яких установлюється відповідною радою в залежності від обсягу роботи комісії. У її склад входять також депутати рад, представники профспілок і інших громадських організацій, трудових колективів. Разом з тим не можуть входити до складу комісії посадові особи, що мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також працівники прокуратури, суду, адвокатури. Поточну роботу і контроль за виконанням постанов адміністративних комісій здійснює відповідальний секретар комісії.

Адміністративні комісії – це не тільки основні колегіальні органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, але й органи, покликані виховувати громадян у дусі точного і неухильного дотримання законів, сумлінного відношення до державного і громадського обов'язку, поваги до прав, честі і гідності громадян, а також попереджати правопорушення.

Адміністративні комісії розглядають справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена КпАП, іншими нормативно-правовими актами, а також загальнообов'язковими рішеннями – рішеннями з адміністративними санкціями (ст. 5 КпАП).

Адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені в ст. 218 КпАП. Засідання проводяться не рідше двох разів на місяць і є правомочними при наявності не менше половини загального складу адміністративної комісії. Справи розглядаються за місцем проживання порушника у пятнадцятиденний термін із дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення й інших матеріалів справи, крім справ про порушення, пов'язаних з використанням газу (ст. 101 КпАП), експлуатацією газовикорстовуючих установок без обліку витрати газу (ст. 102 КпАП) і непідготовленістю до роботи резервного паливного господарства (ст. 103 КпАП), що розглядаються комісією в семиденний термін.

До особи, що скоїла адміністративне правопорушення, адміністративна комісія може застосувати: попередження; штраф; вилучення предмета, що явилось знаряддям здійснення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення. Замість накладення адміністративного стягнення комісія