При здійсненні провини групою осіб протокол складається на кожного деліквента окремо. Складання одного протоколу на всіх порушників не дозволяє конкретизувати обвинувачення, пропоноване кожному з них, і позбавляє можливості прямо в протоколі дати свої пояснення власне кажучи провини. Цим обмежується право особи на захист при залученні його до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 73, 77, 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 133-1, статтями 134,
135 цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Якщо порушник оспорює стягнення, що на нього накладається за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї
статті, то складається протокол про адміністративне правопорушення.

Завершальним етапом першої стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення є направлення матеріалів розслідування на розгляд. Очевидно, що він має місце лише тоді, коли особа, що закінчила розслідування і склало протокол, саме не вправі вирішити справу чи власне кажучи вважає за необхідне передати її в інші органи.

Справа, по якій проведене розслідування, направляється:

1) органу чи посадовій особі, уповноваженої розглядати відповідну категорію адміністративних правопорушень;

2) в орган внутрішніх справ, прокуратуру, якщо будуть виявлені ознаки злочину;

3) на розгляд громадської чи організації трудового колективу;

4) командиру військової частини, ректору вузу, що відповідає органу для рішення питання про притягнення особи, що скоїла адміністративну провину, до дисциплінарної відповідальності.

Справи, розслідування по який проводилося співробітниками органа, спрямовуються, як правило, його керівнику, що і вирішує питання про подальший хід справи.

II. Спрощене провадження

Законодавством як виняток передбачається спрощене провадження у справах про адміністративні правопорушення. У подібних випадках протокол не складається.

Провадження може бути прискореним при обов'язковій наявності відразу трьох умов: якщо зроблено одне з правопорушень, що вважається незначним; якщо за дане діяння на винний може бути накладене таке стягнення, як попередження чи штраф; якщо громадянин не заперечує стягнення, що накладається на нього. Іншими словами, коли громадянин не визнає себе винним чи вважає застосовувану санкцію необґрунтовано суворої, справа повинна бути вирішена не в спрощеному, а в загальному порядку.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення

Стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення в справі постанови полягає в тому, що компетентний орган (посадова особа) проводить остаточне розслідування в справі і дає правову оцінку діям особи, що позначено в протоколі як правопорушник.

Стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення має в собі кілька етапів:

1)

2)

3)

4)

Одержавши матеріали справи, компетентний орган (посадова особа) готує їх до розгляду. При цьому він вирішує: чи відноситься до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складені протокол і інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщені особи, що беруть участь у розгляді справи, про час і місце його розгляду; чи витребувані необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, приваблюваного до адміністративної відповідальності, що постраждали, їхніх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, як правило, за місцем її здійснення. При розгляді справи орган (посадова особа) з'ясовує: чи було зроблено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його здійсненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність; чи заподіяний майновий збиток; чи маються підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд товариського суду, комісії з боротьби з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі чи організації їхніх структурних підрозділах, громадській організації, трудового колективу, а також з'ясовує інші обставини, що мають значення для правильного дозволу справи.

За загальним правилом справа про адміністративне правопорушення розглядається в пятнадцятиденний термін із дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення й інших матеріалів справи. Скорочені терміни розгляду справи — одні доба, три-, п'яти- і семиденний термін — установлені законодавством про адміністративні правопорушення для деяких видів правопорушень.

Так, у відповідності зі ст. 277 КпАП протягом доби розглядаються, наприклад, справи про заготівлю, переробку чи збут радіоактивно забруднених продуктів харчування або іншої продукції; порушенні правил про валютні операції; незаконних посівах і вирощуванні снотворного маку або коноплі; злісній непокорі законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, члена суспільного формування по охороні суспільного порядку, військовослужбовця; дрібному хуліганстві й ін. У триденний термін розглядаються справи про виготовлення і використання без належного дозволу радіопередавальних пристроїв; дрібної спекуляції; торгівлі з рук у невстановлених місцях. У п'ятиденний термін розглядаються справи про дрібне розкрадання державного чи колективного майна; порушенні вимог режиму радіаційної