у 1992 р. кількома до-повненнями і змінами, усе ще не створює сприятливих умов для ево-люційного і безконфліктного ходу земельної реформи, не усуває нега-тивних наслідків її проведення методами шокової терапії. Законодавст-во, орієнтоване на відновлення власності на землю в колишніх межах, обумовлює подрібнення земельних ділянок, парцеляцію селянських господарств. Така позиція болгарського земельного права при відсут-ності розвинутого ринку землі, неупорядкованості орендних відносин створює перешкоди для концентрації землеволодінь значних розмірів.
З цими обставинами пов'язані також труднощі, пов'язані з формуван-ням сільськогосподарських виробничих кооперативів приватних зе-мельних власників, що не мають можливості одержати сільськогоспо-дарські землі єдиним масивом.
Нині у політичній, економічній і правовій свідомості болгарського суспільства склалися два підходи до вирішення питання про трансфор-мацію сільськогосподарської земельної власності. Один із них перед-бачає орієнтацію аграрної політики держави на реституцію для усіх попередніх власників землі і їх спадкоємців, а також формування роз-винутого ринку землі з наданням сільськогосподарським товаровироб-никам кредитних і податкових пільг, створення ринково-конкурент-них стимулів розвитку виробництва.
Інший підхід орієнтується не на разову руйнацію одержавленої зе-мельної власності, а поступове реформування земельних відносин і підтримку приватного підприємництва з урахуванням реальності пере-ходу аграрної економіки до нових політичних, економічних і правових цінностей. У зв'язку з цим передбачається припинення діяльності лік-відаційних рад, що займалися реформуванням старих господарських структур; розширення системи юридичних гарантій для вільного вибо-ру селянами різноманітних організаційно-правових форм підприєм-ництва; завершення приватизації землі при збереженні переваг для ве-ликого механізованого виробництва; надання землі малоземельним і безземельним селянам; припинення безглуздої війни, у яку втягнені власники і користувачі землі.
Земельне законодавство Угорщини, як і інших країн Східної Євро-пи, виходить із вимоги максимальної приватизації сільськогосподарсь-ких земель, визнання приватного землеволодіння як пріоритетного на-пряму земельної реформи.
Особливість конституційного правового режиму земельної власно-сті полягає у тому, що на відміну від багатьох конституцій країн Цент-ральної і Східної Європи, що встали на шлях ринкових реформ, за-конодавець оперує категоріями «власність» і «право власності» як не-тотожними категоріями. Прийнята конституційним законодавством модель юридичного відношення власності базується на положенні про те, що держава гарантує право власності (частина перша § 13). Реаліза-ція цієї моделі забезпечується нормами різних галузей права, насамперед цивільного, земельного, аграрного, адміністративного, криміналь-ного права.
У частині другій § 13 містяться три важливі конституційні гарантії права приватної власності в цілому і права приватної власності на зем-лю зокрема: 1) відчуження власності може здійснюватися лише в пе-редбачених законом виняткових випадках, обумовлених інтересами суспільства; 2) таке відчуження припускається тільки у встановленому законом порядку; 3) відчуження можливе тільки при умові безумовно-го і негайного відшкодування збитків.
Загальні положення про ринкову економіку, які стосуються основ конституційного ладу, містяться в § 8—14 Конституції Угорської Рес-публіки 1994 р. Вони чинять значний вплив на розвиток земельного за-конодавства, яке орієнтоване: на реалізацію програм реприватизації зе-мель і повернення їх колишнім власникам; на трансформацію колишніх СГВК у нові організаційно-правові форми підприємництва — приватні сімейні господарства або акціонерні товариства або в нові, вільні, за-сновані на загальновизнаних принципах МКА, кооперативи; на прива-тизацію і структурні перетворення у продовольчому комплексі.
На відміну від законодавства Болгарії й інших країн Центральної і Східної Європи, яке орієнтоване на натуральну реституцію земельної власності, угорська програма реприватизації земель обмежується лише вимогою виплати колишнім власникам компенсаційних цінних папе-рів (чеків). Такі цінні папери (чеки) мають статус державних зобов'я-зань і можуть бути використані для купівлі у власність нових земельних ділянок та іншої сільськогосподарської нерухомості. Володар цінних паперів може використовувати їх також для купівлі акцій приватизова-них державних, у тому числі і сільськогосподарських, підприємств, му-ніципальних квартир, а також продати за гроші або обміняти на довіч-ну ренту.
Позитивний бік такої реприватизації земель полягає у тому, що во-на дозволяє визначити розмір виплаченої компенсації на справедливій основі з урахуванням понесених колишнім власником збитків. Крім того, законодавство надає колишньому власнику земельної ділянки право вільно обирати форму одержання компенсації і брати участь в аукціонах з продажу земельних ділянок й іншої сільськогосподарської нерухомості. Негативний бік угорської моделі реприватизації — це те, що вона не дозволяє судам швидко й оперативно задовольняти вимоги колишніх власників про виплату їм компенсації за втрачені земельні ді-лянки. ..
Загальним принципом сучасного земельного законодавства Угор-щини є визнання за членами сільськогосподарських кооперативів ре-альних прав і свобод, включаючи визначення їх конкретної пайової участі в спільних фондах і спільному виробництві, а також забезпечен-ня можливості виходу з кооперативу і ведення індивідуальної госпо-дарської діяльності на наданій земельній ділянці і відповідній частці майна. При цьому на СГВК покладено обов'язок визначити конкрет-ний розмір паю кожного члена кооперативу в спільній вартості майна, а також земельного наділу в залежності від кількості пропрацьованих у кооперативі років, характеру виконуваної діяльності та ін. При цьо-му не менше 40 % усього майна, включаючи землю, розподіляється між членами кооперативу з урахуванням кількості пропрацьованих у кооперативі років і характеру роботи, не менше 20 % — з урахуванням майнового внеску члена кооперативу в спільну сумісну власність членів СГВК.
Законом про кооперативи був установлений термін (до 15 червня 1992 р.), протягом якого всі СГВК повинні були прийняти рішення на загальних зборах членів кооперативу про організаційно-правову форму аграрного підприємництва. Кооперативу було надане право або припи-нити свою діяльність або провести поділ кооперативу на приватні гос-подарства з перетворенням у товариство (господарське товариство) приватних осіб або зберегти організаційно-правову форму кооперати-ву, що функціонує на принципово новій основі. Закон 1991 р. «Про врегулювання відносин земельної власності» підвів під цю організацій-но-правову