Реферат з дисципліни:

Юридична деонтологія

на тему:

"Правила поведінки спеціаліста - юриста"

План:

1) Загальні правила поведінки спеціаліста-юриста;

2) Прокурор;

3) Адвокат;

4) Суддя;

5) Міліціонер;

6) Нотаріус;

7) Використана література.

Норма права (юридична норма) - це загальнообов'язкове правило поведінки, яке встановлене (санкціоноване) і охороняється державою, яке

виражає завдяки певних матеріальних умов життя суспільства волю і інтереси народу (політичних сил, що стоять у влади) і активно діє на

суспільні відносини.[Наталя Плешкова, стаття "Поняття правових норм. Їх структура, види, тлумачення" (c) СП УДТ - 2000 ст. 2]

З такого визначення слідує, що поняття "норма права" та "правило поведінки" є у дечому синонімічними. Тому роздивлятись правила

поведінки спеціаліста-юриста доцільніше, базуючись на нормативно-правових документах відповідних до спеціальності юриста. Але, спочатку

хотілося б навести декілька правил поведінки загального характеру.

Цілком імовірно, що наведені нижче правила здадуться дещо банальними та самі собою зрозумілими, але автору цих рядків здається, що саме

ці правила повинні бути основними у буденній праці спеціаліста-юриста.

1) Справедливість та об'єктивність у прийнятті рішень; адже засуджуючи чи захищаючи людину юрист повинен позбавити власні почуття нальоту

упередженості та суворо наслідувати букву закону,

2) Виключення доброти з професійних почуттів; адже доброта заважає об'єктивний та тверезій оцінці, формує поблажливе ставлення там, де воно

є недоречним.

3) Терпимість у стосунках як з близькими, так й з цілком невідомими вам людьми; адже професія "юрист" накладає на свого носія певний

відбиток, який формує його подальше відношення до людини, й, найчастіше - це відбиток у загальнолюдському розумінні, - негативний, адже

юрист, побачивши негативні приклади людського існування починає дивитись на собі подібних не як на носіїв розуму та усього, що прийнятно

вважати людським, а, як на носіїв низки негативних характеристик.

4) Юрист повинен соціалізуватись путями, прийнятними його статусу та зрозумілими іншій частині соціуму; адже, якщо юрист

соціалізуватиметься путями, що будуть визнані такими, що суперечать моралі, в нього виникнуть проблеми із розумінням його як безпосереднім

керівництвом, так і тими людьми, що його оточують.

5) Юрист повинен виховувати власну родину у дусі поваги до законів; адже у ситуації виникнення правового прецеденту до якого будуть

причетні родичі чи близькі спеціаліста-юриста, це зіпсує його репутацію та подальше просування за ієрархічними сходами юридичної установи

працівником котрої є цей юрист.

6) Юрист повинен презирливо ставитись до усіх почуттів, що заважають здійсненню професійної діяльності, крім тих випадків, колу внутрішній

імператив настійливо противиться здійсненню того чи іншого професійного діяння; адже йти проти власних принципів не є вірно ані з поглядів

загальної юридичної філософії, ані з позицій загальнолюдського відношення до власного призначення у суспільстві.

Зазначивши найважливіші з загальних правил поведінки спеціаліста-юриста, перейду до тих правил, що притаманні окремим напрямкам юридичної

діяльності.

Правила поведінки спеціаліста - прокурора.

Згідно з статтею 123 Конституції України: "організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом." [Конституція

України. Розділ VII. Прокуратура] Отож , звернемось до Закону України "Про прокуратуру".

1) Діяльність органів прокуратури повинна бути спрямованою на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення

правопорядку і має

своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1. закріплених Конституцією України ( 888-09 ) незалежності

республіки, суспільного та державного ладу, політичної та

економічної систем, прав національних груп і територіальних

утворень;

2. гарантованих Конституцією, іншими законами України та

міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних,

особистих прав і свобод людини та громадянина;

3. основ демократичного устрою державної влади, правового

статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.

[Закон України "Про прокуратуру". Стаття 4 із змінами внесеними згідно з Законом N 2663-III від 12.07.2001]

2) Прокурор повинен:

1. підтримувати державне обвинувачення в суді;

2. представляти інтереси громадянина або держави в суді у

випадках, визначених законом;

3. наглядати за додержанням законів органами, які проводять

оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4. наглядати за додержанням законів при виконанні судових рішень

у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів

примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи

громадян. [Стаття 5 в редакції Закону N 2663-III від 12.07.2001]

3) Працівники прокуратури зобов'язані:

1. здійснювати свої повноваження на підставі додержання

Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб,

а також рішень громадських об'єднань чи їх органів;

2. захищати у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від

національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та

інших ознак;

3. вживати заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у

встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;

4. діяти гласно, інформувати державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

4) Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких

політичних партій чи рухів. [Стаття 6 Закону України "Про прокуратуру".]

5) Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма

органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.

Прокурор проводить особистий прийом громадян. [Стаття 12 Закону України "Про прокуратуру".]

6) При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у

межах своєї компетенції мають право:

1. опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету

Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,

міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,

виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ,

організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії

посадових осіб; ( Пункт перший частини другої статті 20 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001 )

2. вносити подання або протест на рішення місцевих Рад

залежно від характеру порушень;