1) статути загального типу - дозволяють здійснювати органам місцевого самоврядування різні функції;

2) класифіковані статути - регламентують функції місцевого са-моврядування залежно від чисельності територіальної громади;

3) необов'язкові статути - передбачають, що органи місцевого самоврядування мають праро змінювати форми діяльності залежно від конкретних обставин;

4) статути "місцевих правил" - надають органам місцевого само-врядування свободу у виборі форм діяльності.

Мета прийняття статуту в різних країнах суттєво відрізняється.

У США - це вільний вибір територіальною громадою тієї чи іншої моделі місцевого самоврядування ("сильна рада", "сильний мер", "мер -сіті-менеджер - рада" тощо) (Статут приймається на добровільній основі: у містах, які мають статути ("чартерні міста"), система органів міського самоврядування будується відповідно до обраної моделі місцевого самоврядування; у містах, які не мають статутів ("статутарні міста"), управління організоване відповідно до законів штату).

У Росії статут - це необхідний атрибут муніципального утворен-ня, який є основним нормативно-установчим документом, шо визна-чає його статус. При цьому предмет статуту досить широкий, він ви-значається Федеральним законом "Про загальні засади організації місце-вого самоврядування в Російській Федерації" і передбачає, зокрема, питання кордонів і складу території муніципального утворення, форм та порядку участі населення в здійсненні місцевого самоврядування, структури й порядку формування органів місцевого самоврядування, найменування й повноважень органів та посадових осіб місцевого са-моврядування, статусу депутатів та виборних посадових осіб місцевого самоврядування тощо. Тобто впровадження статутів у Росії не обме-жується лише вибором певної моделі місцевого самоврядування, його мета полягає також у створенні сприятливих умов для формування пер-винного суб'єкта місцевого самоврядування - територіальної громади.

На відміну від Росії в Україні статут не є необхідним атрибутом територіальної громади. Як і в США, територіальна громада ухвалює ста-тут на власний розсуд. Проте мета прийняття статуту в Україні принци-пово інша, ніж, скажімо, у США чи Росії. Так, вона не може бути пов'я-зана з вибором моделі місцевого самоврядування, - в Україні на законо-давчому рівні закріплена єдина уніфікована модель, або з визначенням порядку формування органів місцевого самоврядування чи встановлен-ня їх найменування - ці питання також вичерпно врегульовані законом.

У загальних рисах мета статуту територіальної громади окресле-на в ст. 19 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", це врахування історичних, національно-культурних, соціально-економіч-них та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування.

Законодавство України обмежується лише загальним посилан-ням на мету прийняття статуту, не конкретизуючи питання організації та функціонування місцевого самоврядування, регламентація яких по-требує врахування історичних, національно-культурних, соціально-еко-номічних та інших особливостей. Крім того Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" практично не визначає предмета статуту. В окремих статтях Закону є посилання на необхідність врегулювання в статуті лише окремих питань участі громадян у здійсненні місцевого са-моврядування, наприклад, у ст. 9 говориться про можливість визначен-ня в статуті порядку внесення на розгляд ради місцевої ініціативи, у ст. 10 - окремих питань організації діяльності рад, а в ст. 13 - про не-обхідність визначення в статуті порядку організації громадських слухань.

Подібна законодавча невизначеність може бути причиною сумніву щодо потреби в статуті територіальної громади в умовах максимальної законодавчої уніфікації моделі місцевого самоврядування та детальної регламентації структури органів місцевого самоврядування, їх повно-важень та форм роботи. Але статут потрібний, і насамперед з огляду на те, що його прийняття дозволить ліквідувати існуючі прогалини в пра-вовій регламентації питань організації місцевого самоврядування в Украї-ні, що сприятиме формуванню належного правового поля для прове-дення адміністративної та муніципальної реформ.

Зокрема, статут сприятиме процесу формування територіальної громади (комунізації), тобто спільноти (а не просто сукупності, як це фактично є сьогодні) людей - жителів населеного пункту, об'єднаних необхідністю вирішення спільних питань. Ця проблема сьогодні набу-ває першочергового значення і її розв'язання значною мірою буде ви-значати перспективи становлення та розвитку місцевого самоврядуван-ня в Україні, перехід від декларування до реального втілення в життя децентралізованої демократичної системи територіальної організації влади, засади якої визначені Конституцією України.

Цей процес пов'язаний з необхідністю вирішення кількох пи-тань, що можна зробити в рамках статуту:

а) юридичне визначити територію, у межах якої територіальна громада здійснює місцеве самоврядування. Так, у статуті територіальної громади можна було б досить чітко, з посиланням на офіційні доку-менти, закріпити межі території об'єднаної територіальної громади (гро-мади населеного пункту, в адміністративних кордонах якого перебува-ють інші населені пункти) та розмежувати її повноваження з повнова-женнями територіальних громад, що входять до складу об'єднаної гро-мади;

б) врегулювати ряд важливих питань організації життя терито-ріальних громад, формування й діяльності органів місцевого самовря-дування, інших елементів системи місцевого самоврядування, які не отримали достатньої деталізації в Законі України "Про місцеве само-врядування в Україні" та галузевих законодавчих актах, що визнача-ють окремі повноваження органів місцевого самоврядування. Це, зокре-ма, питання статусу комунальної власності, управління об'єктами спільної власності територіальних громад, міжбюджетних відносин, організації та діяльності органів самоорганізації населення, різних форм безпосередньої участі громадян у здійсненні завдань та функцій місце-вого самоврядування, взаємовідносин органів та посадових осіб місце-вого самоврядування з відповідними місцевими органами державної влади та їх посадовими особами, організаційних форм взаємодії різних територіальних громад, їх співробітництва в реалізації спільних про-ектів, статусу муніципальних службовців, їх соціального та правового захисту тощо. Значною мірою всі ці питання також можуть бути врегу-льовані в статуті територіальної громади.

Статут територіальної громади займає особливе місце в системі актів місцевого самоврядування - це основний акт локальної нормотворчості й він повинен мати більш високу юридичну силу стосовно