всіх інших актів, які приймаються в системі місцевого самоврядування. Така юридична сила статуту вимагає особливої процедури його прийняття.
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" передба-чає, що статут територіальної громади ухвалюється відповідною радою в звичайному порядку, тобто таким чином, як і будь-яке інше рішення ради. Такий підхід зменшує роль територіальної громади в регламен-тації питань місцевого життя й не відповідає значенню статуту як най-важливішого акта місцевого самоврядування. Звідси, доцільнішим було б прийняття статуту шляхом місцевого референдуму або відповідною місцевою радою, але кваліфікованою більшістю голосів депутатів, на-приклад, двома третинами від встановленого числа депутатів.
2 Муніципальна реформа
2.1 Муніципальна реформа: поняття, завдання, проблеми, необхідність.
Однією з визначальних ознак демократичної, соціальної, правової держави є наявність в ній повноцінного місцевого самоврядування. Слово повноцінного виділене другим шрифтом не випадково. Це слово має одну найважливіших ролей в становленні та розвитку місцевого самоврядування. Саме через повноційне місцеве самоврядування найповніше може бути реалізована ідея здійснення влади народом безпосередньо, вирішені важливі питання взаємодії держави, територіальних громад, особи.
Розглянуті у попередніх розділах різні проблеми та дискусії натовкують нас на таке питання: “А чи дійсно в Україні працює повноційний інститут місцевого управління?”. Не потрібно бути семі пядей в чолі, щоб відповісти не це запитання. Ситуація, в якій зараз знаходиться Україна, - є перехідним періодом в становленні правової, соціальної держави, який на жаль для нас усіх дуже затягнувся, тому процеси реформування у області місцевого самоврядування дуже повільні та стримані.
Поштовхом цього процесу має стати – муніципальна реформа. Її впровадження є необхідним атрибутом розвитку регіона, а значить й розвитку усієї держави. Муніципальна реформа покликана на зміну старих принципів державного впливу та втручання у життя регіонів, вона повинна розглянути та перебудувати, якщо потрібно, структуру органів місцевого самоврядування, дати простір для вироботки довгострокових програм та ідей. На жаль на сьогодні ми не маємо концепції муніципальної реформи, однак вона зараз вже розробляється, тому що муніципальна реформа є невід”ємною частиною адміністративної реформи.
Наша держава ще живе старими поглядами на систему державного управління, тому багато питань та проблем існує на сьогодні. Систематизуючи та розібравши сучасну ситуацію я виділив декілька найважливіших проблем, які муніципальна реформа повинна розв”язати:
·
Муніципальне самоврядування на сьогодні не має чітко визначених повноважень у бюджетній сфері та сфері управління комунальною власністю. На цьому тлі постійно виникають суперечки між органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
·
Продовжує зберегатися практика втручання держави в формування доходів місцевих бюджетів. Верховна Рада України час отчасу приймає законопроекти про надання льгот деяким шарам населення, хоча виділення коштів на цей крок вона вказує із місцевих бюджетів.
·
і до сьогодні залишається питання про фінансову автономію. Формальна заява про фінансову автономію органів місцевого самоврядування лише залишається заявою, бюджетна система України не взмозі забезпечити цієї автономії, тому про які доходи від своєї діяльності ми можемо говорити?
·
Реально продовжує залишатися залежність органів місцевого самоврядування від регіональних державних адміністрацій. Ця автономія лишається тількі на бумазі. Кожного дня можно бачити, як впливає державна влада на діяльність місцевих органів управління, і що цей вплив нічого корисного з собою не несе. Бачимо лише продовжуючу централізацію влади.
·
Продовжує мати місце невизначенність щодо визначення об”єктів комунальної власності, тобто запитання про комунальну власність у правовому співвідношенні залишається не відрегульованим до кінця.
·
Потребує подальша розробка земельне законодавство, зокрема запитання про земельні повноваження місцевих рад. У земельному кодексі, що був прийнятий зовсім недавно немає нічого, щодо врегулювання та розподілу земельних ресурсів.
·
І на місцях, серед органів місцевого самоврядування необхідно посилення кадрової політикі. Зараз ми бачемо низькі зарплатні, низьку освіту, низький рівенб фахової підготовки та інше, з чого випливає дуже низька ефективність роботи органів місцевого самоврядування.
·
Маємо також проблему психологічного фактору, менталітету населення. Хоча органи місцевого самоврядування оголошуються автономними та самостійними, однак у реальному житті ними втрачен менталітет свідомого свободного суб”єкта місцевого самоуправління. Частіше за все – це об”єкти впливу тих чи інших органів державної влади.
Розглянувши деякі проблеми, пов”язані з реформуванням муніципальної системи ми можемо казати, якщо на найближчий час не буде розроблена концепція муніципальної реформи та не буде проводитись її впровадження, тоді можна засумніватись про найближче рішення цих проблем. Усі ми знаходимось у очикуванні прийняття муніципального кодексу, який повинен буде розв”язати багато запитань та проблем у цієї сфері життя регіонів.
Проте, послідовне впровадження в життя Закону України “Про місцеве самоврядування” не вирішує проблеми соціально-економічного розвитку територіальної одиниці методом використання місцевих ресурсів для задоволення потреб територіальної громади, усього населення відповідної території, а зумовлює необхідність здійснення комплексу заходів, які умовно можна поділити на кілька груп:
·
перша група заходів має бути спрямована на створення стабільної правової основи місцевого самоврядування. Не порушуючи усіх аспектів цієї проблеми, зазначимо, що правове забезпечення місцевого самоврядування не завершується прийняттям базового Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” . Адже його практична реалізація потребує цілого пакету законодавчих актів.
·
Друга група заходів має бути спрямована на формування матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування. Це зумовлено тим, що ефективне функціонування системи місцевого самоврядування значною мірою залежить не стільки від обсягу повноважень, якими и наділені територіальні громади та обрані ними органи, скільки від наявності в їх володінні та вільному розпорядженні матеріальних, фінансових та інших ресурсів, необхідних для виконання покладених на них завдань. Під цим кутом зору необхідно завершити формування комунальної власності територіальних громад, провести муніципалізацію земель, забезпечити чітке розмежування доходів