Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся у встановлений статтею 228 строк із заявою про вирішення трудового спору до районного (міського) суду.

На підставі посвідчення, пред'явленого не пізніше тримісячного строку до районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби, державний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.10.2000 р. N 2056-III)

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Завдання 2. Загальні засади уголовного права. Поняття злочину. Підстави уголовної відповідальності. Склад злочину, покарання і його види. Службові злочини.

Уголовна відповідальність це різновид юридичної відпові-дальності. Вона виникає з порушення уголовно-правових норм, заборонень.

Уголовна відповідальність — це обов'язок особи, яка вчинила злочин, дати звіт про свої суспільно небезпечні дії та обов'язок піддатися головному покаранню, стерпіти його юридичні наслідки.

Обов'язок особи нести уголовну відповідальність виникає з моменту вчинення злочину, з цього моменту виникають уголовно-правові відносини, в яких реалізується уголовна відповідальність.

Уголовно-правові відносини виникають між особою, яка вчинила злочин, і органом правосуддя (державними органа-ми, які борються зі злочинністю).

Змістом уголовно-правових відносин є права та обов'яз-ки його суб'єктів, передбачені законом.

Державний орган правосуддя має право і зобов'язаний:

1) притягнути злочинця до уголовної відповідальності — чини-ти допит, обшук, вимагати зізнання та викриття злочину;

2) застосувати до злочинця міри запобіжних заходів (підпис-ку про невиїзд, взяти під варту та ін.), застосувати захо-ди щодо забезпечення конфіскації майна злочинця та ін.

Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана:

1) дати звіт про вчинення злочину,

2) отримати осудження,

3) стерпіти запобіжні міри і покарання. Ця ж особа має право вимагати:

1) щоб до неї був застосований той закон, який перед-бачає її відповідальність;

2) щоб до неї була застосована та міра покарання, яка передбачена порушеним нею законом.

Реалізуються уголовно-правові відносини в уголовному процесі за такою схемою.

1) вчинення злочину — виникнення уголовної відповідаль-ності;

2) порушення уголовної справи і притягнення до відпові-дальності в якості звинуваченого,

3) постанова звинувачувального вироку;

4) призначення та виконання покарання;

5) наслідки відповідальності та покарання — судимість;

6) погашення чи зняття судимості.

Після цього уголовно-правові відносини вважаються реа-лізованими і припиняються, закінчуються.

На цьому закінчується і уголовна відповідальність за певний злочин.

Згідно із ст.З КК уголовній відповідальності і покаран-ню підлягає лише особа, яка винна у вчиненні злочину. В цьому законодавчому визначенні підстав уголовної відпові-дальності вказані такі її найбільш істотні ознаки:

1. Уголовній відповідальності підлягає особа, яка:

а) вчинила передбачений законом злочин,

б) винна у вчиненні цього злочину,

в) особа підлягає відповідальності.

2. Лише при наявності таких ознак скоєного виникає підстава уголовної відповідальності.

3. Всі ознаки підстави уголовної відповідальності визна-чаються законом, лише ті з них можна вважати її ознаками, які прямо зазначені законом,

Таким чином, злочином визнається лише таке діяння, яке містить у собі всі ознаки, вказані в законі.

Сукупність усіх ознак, встановлених законом, які ви-значають певне діяння як злочин, називається складом злочину.

Склад злочину — єдина підстава уголовної відповідаль-ності .

Склад злочину має такі особливості:

1) Склад злочину містить всю сукупність ознак певного злочину — відсутність хоча б однієї з таких ознак озна-чає, що складу злочину немає.

2) Склад злочину — це сукупність юридичних ознак, тоб-то ознак, встановлених лише законом.

3) Склад злочину — це сукупність юридичних ознак, які характеризують діяння з об'єктивної та суб'єктивної сторін, тобто його

а) об'єктивні ознаки,

б) об'єкт,

в) суб'єкт,

г) суб'єктивні ознаки.

Законодавче та науково-теоретичне визначення складу злочину як єдиної підстави уголовної відповідальності має велике практичне значення, оскільки стає неможливим при-тягнути до такої відповідальності не лише за діяння, зако-ном не передбачене, але і за діяння, яке не містить всіх оз-нак складу злочину.

Склад злочину, як сукупність юридичних ознак злочину, є єдиною, необхідною і достатньою підставою уголовної від-повідальності, визначеною законом:

і) єдиною — тому,