Ці, так би мовити, історичні передумови прийняття конституції не вичерпують усіх аргументів щодо її значен-ня як основного закону. Найбільш вагомим аргументом є сам зміст конституції, ті важливі положення і норми, які в ній закріплено.

Так, Конституція України закріплює основи її суспіль-ного і державного устрою, визначає напрями розвитку сус-пільства і держави, основи організації та діяльності дер-жавних органів, а також органів місцевого самоврядування, встановлює конституційні гарантії здійснення прав та сво-бод людини і громадянина, спрямовує розвиток державної та самоврядної форм народовладдя.

Слід зазначити, що кожну конституцію зорієнтовано на проведення такої політики, яка відповідає потребам суспільства. Однак у по-спражньому демократичних державах політика не може виходити за межі права, високих моральних принципів, закладених у ньому.

Конституція України є найвищим правовим актом на-шої держави, її Основним Законом, який водночас ви-значає основні напрями розвитку суспільства, держави.

4. Інші різновиди джерел конституційного права.

Різновидами Д. к. п. крім Конституції (Основний Закон) України є - кон-ституційні і звичайні закони та інші акти Верховної Ради України, ука-зи Президента, акти безпосередньої демократії (насамперед, референ-думу, сільських сходів); інтерпретаційні акти (акти тлумачення); санк-ціоновані державою правові звичаї, традиції; акти, що є результатом імплементації норм міжнародного права; угоди, договори, конвенції та інші акти, що заключає Україна з іншими державами; спільні акти дер-жавних органів і органів громадських організацій; акти делегованого законодавства, регадаменти, т. зв. конституційний договір; акти Кон-ституційного Суду України; судові прецеденти (насамперед, — Кон-ституційного Суду). Це — перелік Д.к.п., які виробила світова практи-ка і багато з яких у нас не набули поширення. Нарешті, треба мати на увазі, що Д.к.п. є не всі правові акти, а лише ті із них, які містять норми конституційного права. Суттєвою характеристикою Д.к.п. є їх юридична природа, елементами якої є нормативність актів; їх юридич-на сила; форма і структура; дія актів у часі, просторі та за колом осіб; юридичні засоби забезпечення реалізації таких актів. Особливе місце в характеристиці Д.к,.п. має їх творення та прийняття, законодавчий про-цес в рамках Верховної Ради та всеукраїнського і місцевих референ-думів, опублікування (оприлюднення),'в результаті якого такі Д.к.п. стають загальновідомими і безпосередньо виконують функції правово-го регулювання найважливіших суспільних відносин, що виникають в сфері здійснення основ повновладдя українського народу.

Використана література