з Конституційного права

на тему: “Повноваження Верховної Ради”

План:

Стан парлементаризму

Парламент – Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади України

Повноваження Верховної Ради

Функції Верховної Ради

1. Стан парла Парламент — Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади України

ментаризму

Нині парламенти діють у понад 160 країнах світу. За змістом діяльності вони є насамперед органами законо-давчої влади, легіслатурами (від латинського Lex — за-кон). Водночас у їх діяльності значне місце посідають й інші, окрім законодавчої, функції, зокрема представ-ницька, установча, парламентського контролю, бюджет-но-фінансова, міжнародних зв'язків тощо.

Парламенти як інститути державної влади за фор-мою є всенародними зборами (конгресами, асамблеями) або зборами представників народу (депутатів). Це своє-рідні постійно діючі форуми, зібрання, на яких обгово-рюються і вирішуються найважливіші суспільні та дер-жавні справи- Вони мають різні назви — Верховна Рада (Україна), Федеральні збори (Росія, Швейцарія), Конг-рес (США), стортинг (Норвегія), альтинг (Ісландія), Ге-неральні кортеси (Іспанія), Генеральний конгрес (Мек-сика), кнесет (Ізраїль), Національні збори (Єгипет), Все-китайські збори народних представників тощо, — але для усіх них властиві загальні принципи парламента-ризму.

Сучасний парламентаризм характеризується наявніс-тю кількох усталених видів парламентів, що різняться своїм статусом, порядком формування, структурою, функціями та іншими ознаками. Зокрема, за своїм ста-тусом розрізняють парламенти президентських парла-ментських, і змішаних (напівпрезидентських, парламент-сько-президентських) республік та монархій.

Статус парламентів країн з президентською формою правління визначається жорстоким розподілом влад в організації державної влади; це характерно для США та ряду країн Латинської Америки (Бразилія, Венесуела, Мексика та ін.). У цих країнах не існує інститутів розгарантією проти диктатури. Організація влади на заса-дах парламентаризму дає можливість залучити до участі в управлінні державою найбільш підготовлених дгія цього представників народу. Парламенти діють від імені народу, виражають його волю й інтереси.

На відміну від органів виконавчої і судової влади, органи законодавчої влади приймають свої рішення відкрито, публічно. Парламенти теж допускають помил-ки. Але безсумнівним є те, що без парламентів, без пар-ламентаризму — демократія неможлива. Тому питання нині полягає не у доцільності парламентаризму як тако-го, а у його вдосконаленні.

Розвиток сучасного українського парламентаризму здійснюється у руслі зазначених вище загальносвітових процесів і тенденцій. Одночасно йому властиві і певні національні особливості. Вони обумовлені не тільки специфікою сучасних соціально-економічних процесів і державного устрою України. Важливе значення тут ма-ють також історичні передумови і традиції становлення українського парламентаризму.

2. Парламент — Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади України

Чинна Конституція України закріпила якісно нову організацію державної влади. Відмовившись від ієрархіч-ної, вертикальної системи організації державної влади, яка існувала в Україні до здобуття незалежності, вона сприйняла загальновизнаний принцип організації дер-жавної влади — принцип поділу її на законодавчу, вико-навчу і судову.

Органи державної влади України стали рівноправ-ними і незалежними один від одного.

Верховна Рада, за Конституцією, остаточно втратила колишній статус найвищого органу державної влади та вперше набула всіх основних рис парламенту України — єдиного, загальнонаціонального, пред ставню »ького, ко-легіального, виборного, однопалатного, постійно діючо-го органу законодавчої влади України.

Пріоритетною рисою українського парламенту як органу законодавчої влади є його єдиюгість, виключ-ність, універсальність в системі органів державної вла-ди, що зумовлено насамперед унітарним характером на-шої держави, тобто державним устроєм, вже згаданим поділом державної влади, його внутрішньою структурою та ін.

Нині в Україні не існує інших органів законодавчої влади — загальнонаціональних або місцевих — крім її Верховної Ради. До 1992 р. в період між сесіями Верхов-ної Ради законодавчу владу здійснювала її Президія шляхом внесення змін і доповнень до чинних законо-давчих актів,

Верховна Рада є загальнонаціональним представ-ницьким органом державної влади, оскільки вона пред-ставляє увесь український народ — громадян України всіх національностей і виступає від імені всього народу. Це випливає як з Преамбули Конституції та її змісту, так і з назви парламенту — "Верховна Рада України".

Колегіальний характер Верховної Ради як парламен-ту України полягає насамперед у її складі та порядку роботи. Верховна Рада складається з 450 народних депу-татів (ст. 76 Конституції) і є повноважною за умови об-рання не менш як двох третин від її конституційного складу (ст. 82 Конституції). Рішення Верховної Ради приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосу-вання (ст. 84 Конституції). Закони та інші акти Вер-ховна Рада приймає більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією (ст. 91).

Виборний характер українського парламенту, як і парламентів інших країн, полягає в тому, що він фор-мується виключно шляхом виборів народних депу-татів. Ці вибори є, як правило, вільними і демократич-ними. Вони проводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Однією з істотних особливостей українського пар-ламенту є його однопалатність. Така структура,як зазна-чалось вище, не є типовою для великих і середніх дер-жав, але в Україні на це є вагомі причини об'єктивного і суб'єктивного характеру. Однопалатна структура укра-їнського парламенту зумовлена насамперед тим, що Ук-раїна є унітарною державою (ст. 2 Конституції), ста-новлення парламентаризму в Україні (в його класич-ному розумінні) перебуває на початковому етапі, укра-їнське суспільство і, як наслідок цього, український парламент є лише відносно структурованими, а органі-зація державної влади за принципом її поділу на за-конодавчу, виконавчу і судову утвердилася в Україні далеко ще не в усіх відношеннях та іншими об-ставинами.

Звичайно, однопалатний характер парламенту по-роджує і може породжувати згодом певні проблеми, зо-крема, щодо темпів законотворчості і якості законодав-чих актів, місця законодавчої функції в системі функцій парламенту, щодо його відносин з іншими органами державної влади, зв'язків парламентаріїв з виборцями і