Багатогранною є взаємодія парламенту з органами правосуддя і прокуратури у процесі здійснення парла-ментського контролю.

обираються, призначаються чи затверджуються Верхов-ною Радою, заслуховування та підготовка для розгляду Верховною Радою відповідних висновків щодо цих кан-дидатур; обговорення кандидатур посадових осіб, при-значення яких відповідно до законодавства погоджуєть-ся з комітетами, підготовка відповідних висновків щодо цих осіб;

4) попередній розгляд та підготовка висновків і про-позицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів та угод, проектів державних програм еко-номічного й соціально-культурного розвитку України, звітів про їх виконання та інших питань, що розгляда-ються Верховною Радою;

5) здійснення контролю за дотриманням та реаліза-цією Конституції та законів України, інших норматив-них актів Верховної Ради, за відповідністю підзаконних актів Конституції, законам України, а також вивчення ефективності їх застосування.

При здійсненні законопроектних робіт комітет, виз-начений головним розробником з певного законопроек-ту чи проекту іншого акту Верховної Ради, узагальнює та систематизує пропозиції, поправки і висновки інших комітетів та готує їх на розгляд Верховної Ради.

Комітети, як і постійні комісії, мають певні обов'яз-ки насамперед щодо якісної і вчасної підготовки зако-нопроектів, висновків та рекомендацій, а також вико-нання доручень Верховної Ради.

Верховна Рада у межах своїх повноважень може створювати і тимчасові спеціальні комісії для підготовки й попереднього розгляду питань.

Для проведення розслідування з питань, що станов-лять суспільний інтерес, Верховна Рада може створюва-ти тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувало не менше третини від конституційного складу Верховної Ради України.

Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради, її тимчасових спеціальних та слідчих комісій вста-новлюється законом.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини при-значається Верховною Радою для здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина (ст. 101 Конституції).

Рахункова палата створюється для контролю за ви-користанням коштів Державного бюджету від імені Вер-ховної Ради (ст, 98 Конституції).

Для успішного функціонування нових і оновлених структур Верховної Ради першочерговим є істотне зміц-нення їхньої правової бази, зокрема: прийняття законів про регламент, комітети Верховної Ради, про статус на-родного депутата та інших; створення відносно цілісної системи інфраструктури парламенту; широке залучення до здійснення законодавчих, установчих і контрольних функцій Верховної Ради всіх суб'єктів законодавчого, бюджетного, контрольного й установчого процесу; за-безпечення тіснішої взаємодії Верховної Ради та 'ц орга-нів з іншими органами державної влади, органами міс-цевого самоврядування й об'єднаннями громадян.

3. Повноваження Верховної Ради України

Конституція закріплює широкі повнова-ження Верховної Ради України, які визначають її місце і роль у державі. Ці повноваження за сутністю і призна-ченням можна поділити на декілька груп. Найважливі-шими є повноваження щодо: внесення змін до Консти-туції України; прийняття законів; визначення засад політики держави та програм суспільного розвитку; взаємовідносин Верховної Ради і Президента України; формування інших державних органів; організації адміністративно-територіального устрою нашої краї-ни; здійснення зовнішніх функцій держави, а також бюджетні та контрольні повноваження.

Верховна Рада може розглядати питання про відпо-відність Кабінету Міністрів України та прийняти резо-люцію недовіри, що спричиняє його відставку. Питан-ня про відповідальність Кабінету Міністрів може бути розглянуто за пропозицією не менш як 150 народних депутатів України (однієї третини від конституційного складу Верховної Ради). Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало не менш як 226 народних депутатів, тобто більшість від конституційного складу Верховної Ради.

З метою забезпечення певної стабільності в роботі Кабінету Міністрів можливості Верховної Ради щодо розгляду питання про його відповідальність обмежу-ються. Конституція забороняє розглядати це питання більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів. Ці правила є, по суті, одним із проявів принципу поділу влади. Адже в них нарівні із закріпленням певної форми контролю однієї гілки влади над іншою (повноваження Верховної Ради України розглядати питання про відповідальність Кабінету Міністрів) гарантовано обмеження впливу однієї гілки влади на іншу (встановлення певних умов, за яких це питання може розглядатися).

Конституція України (ст. 92) визначає широке коло питань, які можуть вирішуватися Верховною Радою виключно шляхом прийняття законів. Це стосується:

1) прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій;

2) засад використання природнкїресурсів і освоєн-ня космічного простору; зовнішніх відносин, зовніш-ньоекономічної діяльності; утворення і діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації; місцевого самоврядування;

3) територіального устроюУкраїни;

4) основ національної безпеки, організації Зброй-них Сил України і забезпечення громадського порядку;

5) бюджетних відносин, податків і зборів, статусу національної та іноземної валют на території України;

6) одиниць ваги, міри і часу; порядку встановлення державних стандартів;

7) амністії та низки інших питань.

4. Функції Верховної Ради України

Верховна Рада здійснює чимало функцій і має для їх реалізації відповідні повноваження, передбачені Консти-туцією. Визначення парламенту як органу законодавчої влади зумовлене насамперед назвою однієї з його функ-цій (законодавчої функції), яка є пріоритетною, провід-ною, але далеко не єдиною.

Множинність функцій парламенту не суперечить його природі як органу законодавчої влади. Вона зумо-влена тим, що парламент, як і інші органи державної влади, у властивих їй формах бере участь у здійсненні багатьох функцій держави, як об'єктних, зумовлених змістом діяльності держави (політичної, економічної, со-ціальної, культурної, екологічної), так і інших функцій, зокрема "технологічних", владних функцій (законодав-чої, установчої тощо).

Головними функціями Верховної Ради є:

1) законодавча;

2) установча (державотворча, організаційна);

3) функція парламентського контролю.

4.1 Законодавча фунція

До функцій Верховної Ради часом зараховують та-кож бюджетно-фінансову та зовнішньополітичну функ-ції. Верховна Рада, як правило, здійснює ці функції, але вони не вважаються її головними функціями.

Пріоритетною функцією Верховної Ради