Складовою частиною цієї функції є також законо-проектна робота, внесення законопроектів на розгляд Верховної Ради та їх обговорення, а також видання за-конів, проведення відповідних наукових досліджень, зо-крема, з проблем ефективності і розвитку законодавства, наукової експертизи законопроектів тощо.

Тривалий час до законодавчої функції Верховної Ра-ди належали й інші види законодавчої діяльності: прий-няття Конституції, офіційне тлумачення законів, їх оп-рилюднення тощо.

Нині прийняття Конституції визнане пріоритетним правом народу, офіційне тлумачення Конституції та за-конів України, відповідно до ст. 150 Конституції, здійс-нює Конституційний Суд, а підписання законів і їх офіційне оприлюднення — Президент (ст. 94).

Пріоритетним напрямом законодавчої функції Вер-ховної Ради є внесення змін до Конституції у межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції, та прийняття законів (ст. 85).

Законопроект про внесення змін до Конституції мо-же бути поданий до Верховної Ради Президентом або не менш як третиною народних депутатів України від кон-ституційного складу Верховної Ради (ст. 154 Конс-титуції). Законопроект про внесення змін до Консти-туції України, крім розділу І "Загальні засади", роз-ділу III "Вибори. Референдуми" і розділу XIII "Вне-сення змін до Конституції України", попередньо схва-лений більшістю від конституційного складу Верховної Ради, вважається прийнятим, якщо на наступній черго-вій сесії Верховної Ради за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Вер-ховної Ради.

Порядок внесення змін до розділів І, III і XIII Кон-ституції значно складніший, оскільки ці розділи стосу-ються основ конституційного ладу і стабільності самої Конституції. Відповідно до ст. 156 Конституції, законо-проект про внесення змін до розділів І, III і XIII по-дається до Верховної Ради Президентом або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради і, за умови його прийняття не менш як двома тре-тинами від конституційного складу Верховної Ради, за-тверджується всеукраїнським референдумом, який при-значається Президентом.

Законопроект про внесення змін до Конституції, який розглядався Верховною Радою і не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради не менш як через рік від дня прийняття такого рішення щодо даного за-конопроекту.

З метою забезпечення стабільності Конституції Вер-ховна Рада протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції (ст. 158).

Основним змістом законодавчої функції Верховної Ради є, звичайно, прийняття законів.

Їз змісту Конституції випливає, що Верховна Рада може приймати закон з будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно всеукраїнським рефе-рендумом. Проте Конституцією передбачається коло пи-тань, які вирішуються виключно законами України. Згідно зі ст. 92 Конституції, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини й гро-мадянина, гарантії цих прав та свобод; основні обов'яз-ки громадянина; громадянство; правосуб'єктність гро-мадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок за-стосування мов. Основну групу питань виключно зако-нодавчого регулювання складають екологічні, соціальні, культурні та економічні питання. Так, виключно зако-нами України визначаються: засади використання при-родних ресурсів, виключної (морської) економічної зо-ни, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, тран-спорту і зв язку; основи соціального захисту, форми й види пенсійного забезпечення; засади регулювання пра-вд і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, мате-ринства, батьківства; виховання, освіти, культури й охо-рони здоров'я; екологічної безпеки; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва;

правила конкуренції та норми антимонопольного регу-лювання; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономіч-ної діяльності, митної справи; засади регулювання демо-графічних і міграційних процесів.

Виключно законами визначаються основи політичної системи, організація і діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема; засади утворення й діяльності політичних партій, інших об'єднань грома-дян, засобів інформації; організація і порядок проведен-ня виборів та референдумів; організація й порядок ді-яльності Верховної Ради, статус народних депутатів; ор-ганізація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики; судоустрій, судочинство, статус суддів, за-сади судової експертизи, організація і діяльність проку-ратури, органів дізнання й слідства, органів та установ виконання покарань; основи організації і діяльності ад-вокатури.

Виключно законами визначаються також територі-альний устрій України; засади місцевого самоврядуван-ня; статус столиці України; спеціальний статус інших міст; правовий режим державного кордону; основи на-ціональної безпеки, організації Збройних Сил і забезпе-чення громадського порядку; правовий режим воєнного й надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації.

Традиційним є законодавче визначення засад ци-вільно-правової відповідальності; діянь, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушен-нями та відповідальність за них.

Крім нього, виключно законами встановлюються:

Державний бюджет і бюджетна система України; систе-ма оподаткування, податки й збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а та-кож статус іноземних валют на території України; порядок утворення й погашення внутрішнього та зовніш-нього боргу; порядок випуску й обігу державних цінних паперів, їх види тощо. Законами встановлюються також порядок використання і захисту державних символів; військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; державні нагороди; державні свята; одиниці ва-ги, міри й часу, порядок встановлення державних стан-дартів; порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний або міграційний режим, відмінний від загального, й оголо-шується амністія (ст. 92 Конституції).

4.2 Установча функція

Іншою, не менш важливою, функцією Верховної Ра-ди серед її головних функцій є установча (державо-творча, організаційна) функція. Пріоритетними на-прямами діяльності парламенту по здійсненню цієї функції є, звичайно, формування або участь у фор-муванні органів виконавчої і судової влади, а також формування власних, парламентських структур; при-значення