для окремих їх категорій. він є результатом досягнення компромісу, згоди між сторонами на основі взаємних поступок щодо всіх питань, які регулюються. Прийняття Верховною Радою України 1 липня 1993 року Закону "Про колективний договір та угоди" є передумовою становлення колективного договору як універсаль-ного локального нормативного акта, який висловлюватиме інтереси працівників та работодавців.
Таким чином, контракт є безумовною підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу з дня, встанов-ленного за нагодженням сторін. Він належить до реальних видів договорів, а тому набуває чинності з моменту його підписання і ніякого подальшого "закріплення" або "утвердження" не потребує. Наказом або розпорядженням власник або уповноважений ним орган лише оформляє факт укладнення контракту.
Можна вказати й на таку особливість контракту. Будучи підставою виникнення трудових правовідносин, контракт враховує взаємовідносини сторін, їх індивідуальні інтереси, створює юридичні гарантії для його учасників. У останньому сторони самостійно визначають умови організації і оплати праці. Й це дуже важливе.
Тому й нормами, які регулюють порядок укладнення контракту, мають диспозитивний характер вираження принципу: "Умови можуть встановлюватися погодженням сторін". Це дозволяє сторонам відобразити в ньому особливості своїх взаємовідносин.
При укладненні трудового договору така можливість виключається, оскільки припис норми, яка встановлює правила поведінки працівника і власника (уповноваженого ним органу), виражений в категоричній формі: працівник зобов’язується і власник зобов’язується.
Трудовий договір, на відміну від контракту, швидше є консенсуальним, оскільки він вважається укладненим з моменту досягнення згоди, особливо тоді, коли йдеться про трудовий договір, укладнений в усній формі.
Більше того, трудовий договір вважається укладненим і тоді, коли наказ або розпорядження не видані, але працівник фактично був допущений до роботи. Фактом допуску до роботи визначається набуття сторонами прав і обов’язків, спрямованих на досягнення цілей, які їх цікавлять. Що й визначає подальші умови праці, які містяться в законодавстві. Цим пояснюється неповнота умов у трудовому договорі, доповнення яких відбувається відповідно до законодавства про працю, що містить у собі умови й істотні умови праці трудівників.
Таким чином, контракт – це така форма трудового договору, в якій права й обов’язки визначаються погодженням сторін. У цьому його особливість. І тому, контракт є договір про працю.