кровотеча, синці і набряк країв. Тривалість загоювання розриву залежить від форми і характеру дівочої пліви та індивідуальних особливостей організму. У середньому в перші 2-3 дні краї розриву кровоточать, вкриті зсідками крові, з країв роз-риву слизова оболонка почервоніла і припухла. На 3-5 день набряк змен-шується, краї розривів покриваються білуватим нальотом. До 5-8 дня запа-лення значно зменшується, і краї розривів покриваються грануляційною тканиною. Розриви дівочої пліви на 12-20 день зарубцьовуються і не мають слідів запалення. Після її загоювання встановити давність порушення пліви неможливо.
Хоча цілість дівочої пліви є основною ознакою статевої недоторканості, порушення її – не абсолютно безперечна ознака минулого статевого акту, оскільки не можна виключити ушкодження її пальцями, при необереж-них медичних маніпуляціях та за інших обставин. Слід мати на увазі, що і при скоєному повному статевому акті дефлорації може не бути через особли-вості будови пліви. Не відбувається порушення цілості пліви також при ста-тевому акті, який проходив у переддвір'ї піхви.
Доказом скоєного статевого акту є наявність у піхві сперми, яку необхідно вилучити і надіслати на лабораторне дослідження для встановлення групової належності. Після статевого акту сперматозоїди зберігаються у піхві протягом 3-5 днів.
4. Експертиза статевої і репродуктивної здатності
Дослідження стате-вої здатності у жінок складається із визначення можливості до статевих зно-син і зачаття. Це порівняно рідкісна експертиза і призначається у справах про розірвання шлюбу, у випадках звинувачення жінки у викраденні дитини, а також при визначенні тяжкості тілесних ушкоджень, якщо вони супровод-жувались утратою репродуктивної здатності.
Неможливість злягання у жінок зустрічається при дефектах статевих органів, а також як наслідок вагінізму – рефлекторного тонічного стазму м'язів піхви і тазового дна. Не-можливість до зачати може бути пов'язана з віком, зумовлена гінекологічними захворюваннями, гормональними змінами, хронічними інфекціями, інтоксикаціями, променевими впливами.
Експертиза здатності чоловіків до статевого життя складається із установлення можливості злягання і запліднення. Цей вид експертизи проводить-ся у більшості випадків статевих злочинів, при розриві шлюбу, спірному батьківстві, а також при кваліфікації тілесних ушкоджень, у результаті яких наступила втрата репродуктивної здатності.
Неможливість до статевих зносин у чоловіків може бути зумовлена анатомічними вадами зовнішніх статевих органів, тяжкими і виснажливими захворюванням (цукровий діабет, рак), травмами і захворюваннями ЦНС, залоз внутрішньої секреції.
Неможливість до запліднення може бути зумовлена відсутністю сперматозоїдів чи їхньою нежиттєздатністю. До чинників, які виключають запліднення, належать вади розвитку яєчок, їхня відсутність, різного роду захворювання, отруєння, дія рентгенівських променів, радіоактивних випромінювань, утворення рубців у придатках яєчок і сім'явиносних протоках.
5. Експертиза аборту
При експертизі з приводу аборту доводиться вирішувати ряд питань: чи була у жінки вагітність і чи мало місце її перери-вання. Якщо аборт був проведений, необхідно вияснити, мимовільний він був чи кримінальний, які способи і методи були застосовані з метою перери-вання вагітності, до яких наслідків призвело переривання вагітності.
Кримінальний аборт, тобто переривання вагітності поза лікувальним закладом, може відбутись як у результаті приймання всередину різних речовин, так і при різних зовнішніх впливах. Усі зовнішні способи, які застосо-вуються для переривання вагітності, можна поєднати в три основні групи: 1) зовнішній вплив на організм, 2) введення в порожнину матки сторонніх предметів, 3) введення в порожнину матки різних рідин. Із загальних зовнішніх впливів на організм слід відзначити тривалу тряску їзду, вібраційні навантаження, піднімання тягарів, зовнішнє і комбіноване здавлення вагітної матки руками, тривалі гарячі ванни і душ, гірчичники та ін.
Як сторонні предмети в порожнину матки вводять катетери, бужі, в'язальні спиці, дерев'яні палички, олівці та ін.
Для введення рідин у порожнину матки використовують інструменти, найчастіше спринцівки. Використовують воду, розчини сулеми, карболової кислоти, спирту, йоду, мильну воду та ін.
Для переривання вагітності використовують різні лікарські препарати або отрути, які застосовуються у великих дозах і справляють токсичну дію. Нерідко кримінальний аборт залишає після себе різні наслідки, а де-коли призводить до смерті жінки. Такими наслідками можуть бути: от-руєння, перфорація матки, зовнішня і внутрішня кровотеча, повітряна ем-болія, сепсис, шок, гостра ниркова недостатність.
Установити факт вагітності, яка мала місце, можна за гормональними ознаками протягом 5-8 днів після її переривання і за змінами обміну речо-вин в організмі (ліпідного і білкового) протягом 40 днів після переривання вагітності. Велику допомогу надають медичні документи із жіночих консультацій, гінекологічних відділень лікарень.
Доказом проведеного аборту можуть бути плями крові на білизні, одязі, постелі та інших предметах. Особливе значення мають знайдені у виділеннях із матки частинки плідного яйця, інволюція матки, зміни молоч-них залоз і їхнього секрету, гістологічні дослідження.
Спосіб штучного переривання вагітності інколи можна визначити при гінекологічному обстеженні за механічними ушкодженнями шийки матки, піхви, інколи за опіками і кольором слизової оболонки піхви від приймання різних речовин.
При розслідуванні справ про кримінальний аборт велике значення має огляд місця, де його проводили, оскільки при цьому можуть бути знайдені різні хімічні речовини, інструментарій чи предмети, які застосовувались для маніпуляцій усередині матки, сліди крові на різних предметах, закривавлена вата, марля, а також залишки плідного яйця. Виявлені речові докази повинні бути надіслані для відповідних лабораторних досліджень.