реального функціонування (впливу і правового регулювання) розпоряджень закону (нормативного акта) у визначеному відрізку ч
ВСТУП
Проблема чинності закону в часі історично виникла і розвивалася, як проблема зворотної чи сили зворотної чинності закону і має досить віддалені джерела. Перше згадування про існування цього принципу зустрічається в одній з мов Цицерона. Найбільш рання теоретична розробка питань дії законів у часі належить середньовічним юристам, що зробили центром своїх досліджень закон. Уже вони розуміли, що принцип необоротності закону не може бути зведений в абсолют, тому що в такій якості він виключає розвиток права.
Як всяка об'єктивна реальність, закон діє в часі і просторі. Зв'язок правової норми з простором і часом виражається, зокрема, у тім, що саме створення правової норми є акт, чинений у часі й у просторі. Кожна форма визначає, у якім місці й у який момент запропоноване поводження повинне здійснюватися. Таким чином, її дія має одночасно просторовий і тимчасовий характер. Навіть коли час і місце дії норми не обмежені. Це не виходить, що вона незалежна від простору і часу, тому що явища, до яких застосовується норма, відбуваються завжди у визначеному місці й у визначений час.
У просторі і в часі діють також норми моралі, звичаї (які мають і не мають юридичний характер) і деякі інші норми, але для них ми, як правило, не можемо установити просторові і тимчасові границі. Тому проблема вибору, наприклад, між старим і новим звичаєм практично не існувала, а теоретично не може бути вирішена. Проблема ж вибору між старим і новим законом, актом, виданим державою, має велике і практичне, і теоретичне значення. Для закону ми можемо, хоча це не завжди просто, визначити його початкову і кінцеву границю в часі.
ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ В ЧАСІ
Чинність закону в часі обумовлено вступом його в силу і втратою сили. Закони стають обов'язковими, тобто, набувають законної сили, з визначеного моменту, що установлюється відповідним нормативним актом:
n
після закінчення загального заздалегідь передбаченого терміну, якщо він визначаться в тексті закону;
n
негайно після офіційного прийняття й опублікування тексту закону;
n
після закінчення спеціально передбаченого терміну для конкретного закону (нормативно-правового акта) після його опублікування.
Таким нормативним актом може бути постанова Верховної Ради України. На приклад, її постанова « Про порядок введення в чинність Закону України « Про відпустки». " Дослівно:
1.
Ввести в дію Закон України «Про відпустки» з 1 січня 1997 року, статті 7, 8, і частина першу статті 10 - з 1 січня 1998 року.
2.
Зберегти відпустки раніше встановленої тривалості за працівниками:
n
зайнятими на роботах зі шкідливими і тяжкими умовами праці - до введення в чинність Закону України «Про відпустки» у повному обсязі (до 1 січня 1998 року);
n
який користувався відпусткою більшої тривалості, ніж передбачено даним Законом, на увесь час, їхньої роботи на даному підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що давали їм право на цю відпустку.
3.
До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про відпустки» застосовуються закони, і інші нормативно-правові акти в частині, що не суперечить даному Закону.
4.
Кабінету Міністрів України:
n
до 15 березня 1997року прийняти рішення про забезпечення реалізації даного Закону і представити у Верховну Раду України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність з даним законом;
n
до 15 липня 1997 року затвердити списки виробництв, цехів, професій і особливим характером праці, зайнятість у який надає право на щорічну додаткову відпустку.
Підписано головою Верховної Ради України, А. Морозом.
На Україні основним нормативним актом, що встановлює термін уведення законів у силу (і припинення їхньої дії) є Конституція
Вступ закону в силу означає, що з цього моменту їм повинні керуватися, виконувати його і дотримувати всі організації, посадові особи і громадяни. Природно, що до цього моменту він не є обов'язковим. Більш того, оскільки до вступу нового закону в силу діє старий закон, новим законом керуватися не можна. ( Наприклад, у 1993-96 рр. був представлений на розгляд громадян України проект конституції, але увесь час до її прийняття діяв Конституційний договір і конституція, що вступила в силу в 1978 р., що включає в себе всі зміни і доповнення, прийняті в тимчасовому відрізку з 1978 по 1993р.). Поводження відповідно до норми, що не ввійшла ще в законну силу (хоча держава, створюючи нову норму, тим самим явно визнало незадовільність старої), буде порушенням діючої норми. У зв'язку з цим, визначення моменту вступу закону в силу - важливий елемент у законодавстві й у застосуванні законів.
Трапляються розбіжності в часі моменту прийняття закону (додання йому сили) і моменту початку його дії. Це обумовлено необхідністю надання суб'єктам можливості ознайомитися зі змістом нового нормативного акта і визначити для себе поведінкові установки по його реалізації.
Розрізняють акти обумовлено-тривалої і невизначено-тривалої дії. До першої групи відносяться акти, у відношенні яких спеціально зазначений термін, їхньої дії або він мається на увазі характером самого акта (наприклад, бюджетні питання на поточний рік). Другу групу складають акти, у відношенні яких не міститься вказівок про термін дії, тобто акт має чинність закону і діє доти, поки не буде відмінний.
Різновидом втрати актом (законом) сили, є призупинення його дії. Утрата законом сили означає, що з цього моменту він не може застосовуватися. Утрата законом сили може відбутися, насамперед, у результаті його офіційного скасування спеціальним розпорядженням
