Ознаки підприємницької діяльності (підприємництва):

1. Підприємництвом вважається безпосередня діяльність із ви-робництва продукції, виконання робіт, надання послуг. Це озна-чає, що суб'єкт підприємницької діяльності активно діє на ринку товарів, робіт та послуг — від свого імені укладає угоди, виробляє продукцію, набуває майнових та немайнових прав тощо. Більш по-вно така ознака, як безпосередність розкривається в ч. 2 ст. 1 За-кону України «Про підприємництво», згідно з якою створення (за-снування) суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної осо-би, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених зако-нодавством. Тобто засновник (учасник) на відміну від створеної ним юридичної особи не провадить активної діяльності «із вироб-ництва продукції, виконання робіт, надання послуг». Він володіє корпоративними правами на цю юридичну особу, здійснює уп-равління нею та отримує відповідну частку прибутку такої юри-дичної особи.

2. Підприємництво є самостійною діяльністю. Це означає, що по-перше, підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця. Також фізичні особи мають можливість за-реєструватись як громадяни — суб'єкти підприємницької діяль-ності і провадити таким чином діяльність без створення жодної ор-ганізаційно-правової форми.

По-друге, згідно зі ст. 3 Закону України «Про підприємництво» підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Тобто вони мають право здійснювати са-мостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на влас-ний розсуд приймати відповідні рішення. Ознака самостійності тісно пов'язана із ознакою безпосередності і передбачає провад-ження незалежної діяльності своїми власними силами і за своєю ініціативою.

3. Підприємництво є систематичною діяльністю. Проте чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємниць-кою) законодавством не встановлено. В літературі висловлюється думка про можливість застосування в цьому разі Декрету Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. № 24-93 «Про податок на промисел» Урядовий кур’єр, 1993, №18, за змістом ст. 1 якого систематичним вважається про-даж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, то-варів, який здійснюється більше чотирьох разів протягом календар-ного року. Хоча і цей кількісний критерій є дещо умовним, адже, наприклад, за нормами кримінального права систематичною діяльністю вважається така, що відбувалася три і більше разів.

4. Підприємництво є діяльністю на власний ризик. Це означає, що за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших пра-вил здійснення господарської діяльності підприємство та приват-ний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Тобто суб'єкт підприємницької діяльності бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємниць-кої діяльності.

5. Метою підприємницької діяльності є отримання прибутку. Якщо метою тієї чи іншої діяльності не є отримання прибутку, вона не може бути віднесена до підприємницької. Ця мета, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується, виходячи з характеру його діяльності. За цією ж ознакою підприємниць-ка діяльність відмежовується від суміжного поняття господарсь-кої діяльності, яку ст. 1 Закону України від 1 червня 2000 р. № 1775-НІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено як діяльність, пов'язану з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, вико-нанням робіт.

6. Підприємницька діяльність провадиться фізичними та юри-дичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Див.: Аксенов И., Платонов С. Что такое предпринимательство? // Предпри-нимательство, хозяйство и право. — 1996. — № 7. — С. 3. Це означає, що підприємницькою діяльністю можуть займатися як юридичні, і фізичні особи, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності за правилами ст. 8 Закону України «Про підприємництво» та Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 Відомості Верховної Ради. 1995. №19 С.2.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про підприємництво» підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

1. Вільний вибір видів діяльності. Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно вирішує, якими видами діяльності йому зай-матися з огляду на обмеження, встановлені чинним законодавст-вом (наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України «Про підприємництво» діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експер-тиз може здійснюватися тільки державними підприємствами та ор-ганізаціями). Цей принцип тісно пов'язаний із іншим принципом підприємницької діяльності — принципом самостійного формуван-ня програми діяльності та вільного вибору постачальників і спожи-вачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до законодавства.

2. Залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і гро-мадян. Це означає, що юридичні особи й громадяни шляхом вне-сення майна і коштів можуть увійти до складу учасників уже існу-ючого суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи або шляхом об'єднання такого майна створити нову підприємницьку організацію. Крім того, підприємницька діяльність може здійсню-ватися і без утворення нової юридичної особи, наприклад, шляхом об'єднання майна за договором про спільну (сумісну) діяльність.

3. Вільний найм працівників. Конкретизація цього принципу міститься в тексті принципу залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законом. Адже законодавство, зокрема, містить положення, що обмежують трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства (див. ст. 8 Закону України від 1 березня 1991 p. № 803-ХІІ «Про зайнятість населення», якою передбачена необхідність отри-мання дозволу на