силу, можливості працевлаштування, професійної підготовки і

перепідготовки, професійної орієнтації і соціально-трудової

реабілітації.

Стаття 5. Додаткові гарантії зайнятості для окремих

категорій населення

1. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо

працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які

потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати

на ринку праці, у тому числі:

а) жінкам, які мають дітей віком до шести років;

б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти

років або дітей-інвалідів;

в) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх

загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних

закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної

(невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям

(сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам,

яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного із

батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися

на роботу; ( Підпукт "в" пункту 1 статті 5 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 2429-IV ( 2429-15 ) від 01.03.2005 )

г) особам передпенсійного віку (чоловікам по досягненні 58

років, жінкам - 53 років);

д) особам, звільненим після відбуття покарання або

примусового лікування.

2. Для працевлаштування зазначених у пункті 1 цієї статті

категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі

органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють

квоту робочих місць для підприємств (об'єднань), установ і

організацій незалежно від форм власності та організаційних форм з

чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними до

5 відсотків загальної кількості робочих місць, у тому числі з

гнучкими формами зайнятості.

У разі якщо на підприємстві (об'єднанні), в установі,

організації працює передбачена абзацом першим цього пункту

кількість осіб, які належать до категорій громадян, зазначених у

пункті 1 цієї статті, квота для цих підприємств не встановлюється.

Чисельність працюючих, які належать до категорій громадян,

зазначених у пункті 1 цієї статті, враховується при встановленні

квоти для цих підприємств (об'єднань), установ, організацій. У

разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств,

установ і організацій у розмірі, що перевищує встановлену квоту,

місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад

зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств,

установ і організацій.

Порядок квотування і бронювання робочих місць та

працевлаштування на них зазначених категорій громадян

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

( Пункт 2 статті 5 в редакції Закону N 2429-IV ( 2429-15 ) від

01.03.2005 )

3. У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа

категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті, у межах установленої

броні з підприємств, установ і організацій державна служба

зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у п'ятдесятикратному

розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані

кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння

зайнятості населення і можуть використовуватися для фінансування

витрат підприємств, установ і організацій, які створюють робочі

місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.

( Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1993-XII

( 1993-12 ) від 18.12.91, N 2787-XII ( 2787-12 ) від 17.11.92,

N 206/94-ВР ( 206/94-ВР ) від 14.10.94, в редакції Закону

N 665/97-ВР ( 665/97-ВР ) від 21.11.97 )

Стаття 6. Законодавство про зайнятість

1. Відносини зайнятості в Україні регулюються цим Законом та

іншими законодавчими актами України, прийнятими відповідно до

цього Закону.

Якщо міжнародним договором або угодою, укладеними Українською

РСР, встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством про

зайнятість в Україні, то застосовуються правила міжнародних

договорів і угод.

2. Законодавство про зайнятість поширюється на постійно

проживаючих в Україні іноземних громадян і осіб без громадянства,

якщо інше не передбачено законодавством України.

Стаття 7. Підходяща робота

1. Для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий

доход), підходящою вважається робота, що відповідає освіті,

професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в

тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна

відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з

урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної

області за минулий місяць. ( Частина перша пункту 1 статті 7 в

редакції Закону N 2787-XII ( 2787-12 ) від 17.11.92, із змінами,

внесеними згідно із Законом N 665/97-ВР ( 665/97-ВР ) від

21.11.97 )

При пропонуванні підходящої роботи враховується трудовий стаж

громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік,

досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії

(спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує

попередньої професійної підготовки, або оплачувана робота

(включаючи роботу тимчасового характеру), яка не потребує

професійної підготовки, а для громадян, які бажають відновити

трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, -

робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи

підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання - інша

оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю).

( Частина третя пункту 1 статті 7 в редакції Законів N 2787-XII

( 2787-12 ) від 17.11.92, N 665/97-ВР ( 665/97-ВР ) від 21.11.97 )

Для громадян, які працювали не за професією (спеціальністю)

понад шість місяців, підходящою вважається робота, яку вони

виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною

професією (спеціальністю) може бути підходящою за умови

попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації з

урахуванням потреб ринку праці у цій професії (спеціальності).

( Пункт 1 статті 7 доповнено частиною четвертою згідно із Законом

N 665/97-ВР ( 665/97-ВР ) від 21.11.97 )

2. У разі неможливості надання громадянинові роботи за

професією (спеціальністю) протягом шести місяців безробіття

підходящою вважається робота, яка потребує зміни професії

(спеціальності) з урахуванням здібностей, здоров'я громадянина і

колишнього досвіду, доступних для нього видів навчання та потреб

ринку праці у цій професії (спеціальності).

При