Стаття 9. Право найму працівників і соціальні гарантії
при використанні їх праці

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має
право укладати з громадянами договори використання їх праці.
При укладанні трудового договору в тому числі у випадках,
передбачених законами України, - контракту підприємець
зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не
нижче встановленого в республіці мінімального рівня, а також інші
соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та
соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства.

( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2401-III ( ) від 26.04.2001 )

При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому
відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чинним
законодавством.

Стаття 10. Відповідальність суб'єктів
підприємницької діяльності

Підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому
середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств,
установ, організацій і держави, що охороняються законом.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу
встановлену законом відповідальність.

Суб'єкт підприємницької діяльності може бути визнаний
господарським судом банкрутом у порядку, передбаченому Законом
України " відновлення платосможності боржника або визнання
його банкрутом". ( Частина третя статті 10 в редакції Законів
N від 14.10.92, N 2409-III ( ) від 17.05.2001, із
змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( ) від
15.05.2003 )

Стаття 11. Припинення підприємницької діяльності

Діяльність підприємця припиняється:

з власної ініціативи підприємця;

на підставі рішення суду у випадках, передбачених
законодавством України; ( Абзац третій статті 11 в редакції Закону
N від 14.10.92, із змінами, внесеними згідно із Законом
N 762-IV ( ) від 15.05.2003 )

у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання;

( Абзац четвертий статті 11 із змінами, внесеними згідно із
Законом N від 23.12.97 )

( Абзац п'ятий статті 11 виключено на підставі Закону
N від 14.10.92 )

на інших підставах, передбачених законодавчими актами
України.

Розділ III

ПІДПРИЄМЕЦЬ І ДЕРЖАВА

Стаття 12. Загальні гарантії прав підприємців

Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними
організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і
створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних,
фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

У разі поставок підприємцем товарів, виконання робіт,
надання послуг для задоволення державних потреб держава сприяє
забезпеченню його матеріально-технічними та іншими ресурсами.
( Частина друга статті 12 в редакції Закону N від
12.11.96 )

У передбачених законом випадках підприємець або громадянин,
який працює у підприємця по найму, може бути залучений до
виконання в робочий час державних обов'язків. Орган, що приймає
таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки.

Спори відшкодування збитків вирішуються судом. ( Частина
четверта статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 762-IV ( ) від 15.05.2003 )

Стаття 13. Гарантії майнових прав підприємця

Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист
права власності підприємця.

Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних
фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається, за
винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами,
юридичними особами і державними органами його майнових прав, що
охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до
чинного законодавства.

Стаття 14. Державна підтримка підприємництва

З метою створення сприятливих організаційних та економічних
умов для розвитку підприємництва держава:

на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством,
надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно
(виробничі та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані
об'єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні для
здійснення підприємницької діяльності; ( Зміни до абзацу другого
статті 14 не внесені. Додатково див. Закон N 1377-IV ( )
від 11.12.2003 )

відповідно до статті 12 цього Закону сприяє організації
матеріально-технічного забезпечення та інформаційного
обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів;

здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами
виробничої і соціальної інфраструктури з дажем або передачею їх
у кредит підприємцям;

стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій,
податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну
діяльність, освоєння нових видів дукції та послуг;

надає підприємцям цільові кредити;

подає підприємцям інші види допомоги.

Стаття 15. Державне регулювання підприємництва

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між
підприємцями, захищає споживачів від явів несумлінної
конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької
діяльності. ( Зміни до частини першої статті 15 не внесені.
Додатково див. Закон N 1294-IV ( ) від 20.11.2003 )

Органи державного управління будують свої відносини з
підприємцями, використовуючи:

податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи
встановлення ставок податків і центів по державних кредитах;
податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій;
валютного курсу; розмірів економічних санкцій;

державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії,
лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;

науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й
регіональні грами;

договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів у господарську діяльність
підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених
законодавством України прав державних органів по здійсненню
контролю за діяльністю підприємців.

Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям
вказівки тільки відповідно до своєї компетенції,